Трійця в Мамаєвій слободі

Зелені свята (Трійця) — одне з найшановніших православних свят, традиційне свято українського народу.

Це свято пов’язане зі створенням світу.
Воно символізує собою початок літа, день прославлення процвітаючої природи, найзеленіше свято у році. Вважається, що саме в цей день Бог створив Землю і засіяв її зеленню. Трійцю, або Клечальну неділю, ще прийнято називати П’ятидесятницею, бо святкується на 50-ий день після Великодня.

Саме в День Святої Трійці, 8 червня 2014 року, на території козацького селища «Мамаєва Слобода» в м. Київ, відбулось відтворення давнього українського обряду «Водіння Куста» дівчатами-козачками «Мамаєвої Слободи».

Вони зібрались в урочищі обіч витоку легендарної річки Либідь, аби продемонструвати численним відвідувачам унікальний обряд, відомий ще з дохристиянських часів.

Споконвіч у ньому брали участь лише дівчата. Вони гуртувалися десь у гаю або лузі, обирали серед себе найвищу та найгарнішу дівчину, наряджаючи її Кустом. Красуню заклечували з ніг до голови в зелене листя й гілки, обвішували зеленими гілками з клену, липи або в’язу.

До них обов`язково вплітали шовкову траву любистку та м’яти. Такий пишний одяг, що нагадує живий кущ, потрібен для того, щоб господар, до якого приходили віншувати, чи зустрічні люди, не впізнавали б односельчанку. Куста обдаровували яскравою стрічкою («щоб була гарна молодичка») та намистом («щоб жито колосилось чисто»).

Решта учасниць вбирались у святковий одяг. У гурті із «Кустом» мала бути непарна кількість дівчат — три, п’ять або сім. У селі таких ватаг набиралося до десятка, а то й більше. Узявшись попід руки, вони з троїцькими піснями йшли через все село, ходили від хати до хати.

Посередині — замаєний зеленню «Куст», який увесь час мовчав, вшановуючи цим пращурів, через те, що вірування в «Куста» були пов’язані із культом померлих, які о цій порі нібито з’являлися на землю й тимчасово перебували у трійчаній зелені. Українці вважали, що на кожному листочку клечання «гойдається» душа прадіда чи прабабусі, спостерігаючи за нами.

Дівчата-козачки з «Мамаєвої слободи» співали прадавніх пісень й водили хороводи, заквітчуючи дівчину-красуню Олександру.

Після цього гуртом подались до річки, співаючи та задобрюючи русалок-мавок, які після Клечальної неділі, в Русальний тиждень, виходили з води та полюбляли завдавати шкоди тим необережним, що потрапляли на береги водоймищ або в поля й ліси без чарівних оберегів – полину й любистку.

Відвідувачів «Мамаєвої слободи» вразила неповторна автентика обряду, а особливо – його зв’язок з пишною українською природою, яка тісно вплелась в наш багатющий фольклор.