Міщенко Ірина Іванівна

«Мені пощастило. Я дуже рано обрала чим я хочу займатися. Я відчувала, що мені цікаво»

Саме так так відповіла Міщенко Ірина Іванівна на запитання щодо того, коли і як вона зрозуміла, що мистецтво – це справа її життя. Заслужений працівник культури України, кандидат мистецтвознавства, автор книг, викладач в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв – ось хто така героїня нашої сьогоднішньої статті.
За словами Ірини Іванівни, «Мистецтвознавець – це комплексна спеціалізація, яка має багато напрямів; це саме той фах, котрий поєднує в собі раціональне та чуттєве». Вона переконана: якщо людина дійсно прагне пізнати мистецтво – їй ніколи не буде сумно й нудно. Навпаки, вона відчує натхнення на ще більший поштовх до праці!
Мистецтвознавсто поєднує в собі все! Насьогодні воно розділилося на окремі спеціалізації, кожна з яких є вагомим внеском у розвиток сучасного мистецтва України. Тож, потрібно вміти вчасно вловити ті примари, котрі звуться естетикою та красою.
У формувані такого бачення нашої героїні велику роль відіграло батьківське виховання та, звісно, її прагнення до прекрасного: «Коли ми приїздили в інші міста, в перервах між потягами ми з батьками завжди відвідували музеї» – пригадує наша героїня. Ірина Іванівна пройшла шлях у здобутті художньої освіти від звичайнісіньких гуртків, студійного навчання, Палацу піонерів, училища до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, де зараз займається викладацькою діяльністю.
Ірина Іванівна зізнається, що їй по життю дуже щастить! Адже в неї були прекрасні викладачі. А на даний час – прекрасні студенти, котрі її заряджають на нові звершення. Разом із тим, зазначає: «Мені як викладачеві дуже важко приймати заліки, іспити через те розчарування, котре деколи отримуєш». За словами Ірини Іванівни, щоб змотивувати студента до пізнання – потрібно, щоб відбувався безперервний зустрічний рух кожної зі сторін. Якщо людина готова приймати знання, повірте вона їх зможе взяти.
Наша героїня каже: «Пам’ятаю себе маленькою, коли ми ходили в Києво-Печерську Лавру. Це було звичною нормою. Коли ти ростеш в цьому, то інакше сприймаєш все навколо. А зараз відбувається пізнання культури на рівні так званої мас-культури. Насьогодні і це є нормою, від цього нікуди не подінешся. Але завжди буде частка людей, котрі все-ж прагнутимуть поєднатися в одне ціле з мистецтвом. І це не може не радувати!».
Ірина Іванівна підтримує ту думку, що талановитими є всі люди без винятку. Але потрібно вміти віднайти те, в чому саме ти є талановитим і особливим. На різних етапах життя,кожна людина повинна віднайти себе, в свою радість і щастя. Якщо цього не станеться – життя може стати суцільним розчаруванням. Людина повинна самостійно визначитись, до чого вона прагне. Потрібно завжди розвиватися в цьому напрямку, ніколи не стояти на місці. «Особисто я завжди відстежую всі сучасні тенденції, щоб бути в курсі справ. Якщо ти помічаєш щось нове, тоді ти можеш аналізувати свою роботу. Тоді ж з’являтимуться нові ідеї та думки», – підкреслює Ірина Іванівна.
Її надихають студенти, котрі досягнули того, чого хотіли. А ще, коли вона помічає їх розвиток, співпрацює з ними – отримує насолоду та гордість. І таких випадків чимало! Своїм студентам та всім оточуючим Ірина Іванівна хоче донести, що все залежить тільки від нас самих. Бо кожна людина є індивідуальністю. Тому варто займатись самореалізацією, щоб відкрити двері в життя, де панує гармонія з собою та світом. «Кожен має право на будь-яку позицію! Але єдина вимога в тому, що свою позицію потрібно зажди обгрунтовувати», - акцентує увагу Ірина.

Надія Цвигун, студентка ІІ курсу Київського національного університету культури і мистецтв.

Фото надані Міщенко Іриною Іванівною.