Святий Миколай живе в.... Карпатах!

Маєток Святого Миколая...

Хто б міг подумати, що завітавши в привітний Карпатський Край, колектив Центру Української Культури та Мистецтва відкриє для себе Маєток Святого Миколая.
Так-так, саме того Справедливого та Доброго Святого Миколая, українського Діда Мороза, якого так любить малеча, за подарунки та доброту в зимову пору.
Поблизу м. Косів Івано-Франківської області є мальовниче село Пістинь, відоме своєю багатовіковою історією та неповторними краєвидами, які оповиті густими карпатськими лісами. Повертаючись із Косова в с. Стопчатів, де ми «базувались» протягом всієї поїздки, помітили незвичний вказівник обабіч дороги – «Маєток Святого Миколая».

Повернувши у вказаний бік, побачили таку цікаву картину: на великій лісовій галявині, оточеній пухнастими смереками, височіє двоповерховий дерев’яний будиночок, оточений квітами, іграшковими оселями, гойдалками, гірками, фігурами казкових героїв, дитячою колією з казковими станціями. А ще тут є місце для вогнища, навколо якого розташовані крісла дванадцяти людських чеснот.

Дивина, та й годі! Завітавши в будинок, ми поринули в справжню передноворічну казку, справжню оселю Святого Миколая. Кожна із 7 кімнат особлива. Головною, без сумніву, є пошта Святого Миколая, це Храм дитячих мрій, із сотнями, тисячами листів із діток, які надходять сюди з різних куточків України. І саме тут Святий Миколай зі своїми помічниками турботливо пише відповіді на листи, знаходить благодійників, які можуть виконати щиру дитячу мрію.

А ще в будиночку є кімната казкових снів – саме такою мені колись уявлялась ідеальна дитяча кімната, із м’яким дерев’яним ліжком, з барвистим килимом, різноманітними іграшками, пухнастою передноворічною ялинкою…

Прочинивши наступні двері, бачиш багатющу виставку ялинкових прикрас, аж очі розбігаються! Сусідня кімната уособлює щось середнє між класом, де дітки вчаться власноруч майструвати красиві речі, спілкуватись, та майстернею, в якій Святий Миколай пакує подаруночки найбільш слухняним та добрим діткам. Це світлиця Святого Миколая.

А щоб дітвора знала та любила свій рідний край, в будинку є кімната-музей природи, яка допомагає малечі цікаво відкривати навколишній світ.

А тепер про головне – в кімнаті-пошті ми й зустріли його – Святого Миколая! А якщо детальніше – то людину, якій вищі казкові сили надали повноваження бути для дітей сучасним Святим Миколаєм. Бородатий, дуже симпатичний, з яскравими очима та доброю посмішкою – ось такий він, український Чарівник!
Звати його Віталій Подан. Більше години провели ми в бесіді із цим чудовим паном, який розповів нам не лише подробиці роботи Пошти святого Миколая, а й те, звідки виникла ідея створити цей Маєток. Як виявилось, туристично-мистецький комплекс «Маєток Святого Миколая» створений в 2003 році на території національного природного парку Гуцульщина». Він втілився в життя завдяки ентузіазму працівників парку, а трохи згодом здобув підтримку районної та обласної державних адміністрацій, Міністерства екології та природних ресурсів, Кабінету Міністрів та Президента України. Активно допомагає духовенство, благодійні фонди, окремі громадяни. Зараз «Маєток Святого Миколая» активно розвивається, і вже в найближчому майбутньому він безумовно стане центром культурно-мистецького життя Гуцульщини, духовною Меккою для дітей та дорослих. Але, безумовно, в бесіді вся наша увага була прикута до дивовижної Пошти Чудотворця, аналогів якої в світі лише кілька, як-от пошта Санта-Клауса в Лапландії чи пошта Діда Мороза в Росії. Бесідувала зі Святим Миколаєм Світлана Долеско:
 С.Д.: Розкажіть будь-ласка, як працює ваша пошта?
 С.М.: Пошта Св. Миколая започаткована у 2003 р. і з того часу приходять листи з різних куточків України. Спочатку мало листів було, потім, чим рік більше і більше. І вже у 2011 році ми отримали більше 4000 листів від дітвори… Це вся Україна, кожна область пише багато листів. Святий Миколай отримує ці листи, обов’язково з помічниками перечитує їх. Уважно дивиться, хто слухняний, хто неслухняний. Він вже знає, кому які подарунки треба посилати, ну і звісно обов’язково відписує відповідь — поздоровлення, із печаткою Св. Миколая, особистим підписом.
 С.Д.: Але ж 4000 листів. У кожної дитини є свої побажання, свої слова, але ж вони отримують всі однакові відповіді чи кожному приходить окрема відповідь?
 С.М.: Ми стараємось, щоб хоча б до Різдвяних свят дитина отримала відповідь. І щоб кожна дитина відчула, що лист, який вона надіслала, прочитаний. Взагалі-то ми ділимо листи на три категорії: перша – діти дошкільного віку (з написанням трішечки допомагають батьки), друга — молодшого шкільного, третя – середнього шкільного віку. Пишуть з різними проханнями, наприклад, щоб щоб Св. Миколай приніс 10000 доларів подарунку, поповнив рахунок, мобільні телефони, конкретно які машинки, які ляльки, скільки кілограмів мандаринів, апельсинів – все це конкретно пишеться. Але дуже радує, що дуже часто дітки просять і нематеріальних речей, наприклад, миру і здоров’я для всіх. А ще просять братика чи сестричку.
 С.Д.: А як Ви, коли дитина, наприклад пише, що хотіла б отримати ляльку Барбі, їй відповідаєте?
 Будь слухняна, будь чемна, Св. Миколай обов’язково принесе. Ми розуміємо, що батьки знають, що дитина написала, то ми надіємось, що все буде виконано. І нам також діти постійно пишуть: «Св. Миколай, дякую тобі, що ти написав і подарував нам такий подарунок, як ми хотіли». А ще дуже часто надсилаємо дійсно дуже необхідний подарунок туди, де його чекають понад усе… Зокрема, це діти-інваліди, діти з багатодітних родин, малозабезпечені. Хоч такої можливості і немає, але кожен член колективу парку «Гуцульщина» (а це приблизно 100 осіб) намагається виділити невеличку суму коштів для подарунку тій дитині, яка дійсно цього потребує. У нас є тісна співпраця з «Крафт Фудз» — виробниками солодощів, і так само Київський міський благодійний фонд допомагає – присилає цукерки. Але так само беремо на себе фінансові витрати на транспорт, розвозимо дітям-сиротам ці цукерки по районах, а два роки тому по області по всіх інтернатах. Також долучаються благодійники, небайдужі люди…
 С.В.: Пошта Св. Миколая – вже «пошта щастя», «пошта дитячого щастя». А ви, скажемо так, люди, які несуть таке щастя зі словами щастя. А я вже уявляю скільки дітей щасливих, скільки батьків щасливих.
 С.М.: Знаєте, дуже нам приємно, що такі листи нам приходять. Друга категорія листів – від дітей трошки старших. Вони вже більше про себе розповідають, про свою сім’ю, про свої вчинки, про друзів, дехто хоче і поділити, але не має чим і пише в листі, тоді вже спілкування проходить зі Св. Миколаєм…
Знаєте, після зустрічі із такою людиною, такими чудовими ініціативами, дуже міняється погляд на буденні клопоти, на поняття добра і допомоги. Адже це так просто – подарувати щастя та увагу тим, хто це потребує. Віддати шматочок своєї доброти, а натомість отримати щиру вдячність та дитячі посмішки…
А як будете в Карпатському краї – обов’язково завітайте в маєток Святого Миколая, щоб на власні очі побачити місце, де твориться щастя, де живе дитинство.

А тим, хто захоче написати свого листа Святому Миколаю – підказуємо адресу:
Село Пістинь,
Косівський район,
Івано-Франківська область,
Маєток Святого Миколая,
78633
текст Ольги Музиченко.