Галицька Дефіляда в Тернополі 2013 року

Фестивально-кулінарна осінь в розпалі.

Всі-ж бо знають, що українська кухня – невід’ємна складова частина нашої з вами народної культури.

З початку осені ми вже встигли : попоїсти духмяної бринзи та сальця в Путилі, покуштувати кілька десятків видів борщу в Борщеві, насититись дерунами в Коростені.

І все те вприкуску з виставками робіт майстрів народного мистецтва, піснями, танцями, конкурсами та оповідками. Смакота !
Не могли ми пропустити й фестиваль « Галицька дефіляда », який проходив 26-27 жовтня 2013 року в Тернополі. Наш колектив, після відвідання « Галицької дефіляди » одноголосно стверджує : Тернопіль – щасливе місто. Його мешканці – люди з великим серцем, які дбайливо ставляться до свого минулого, до вічних родинних цінностей, і не цураються ані праці, ані достойного відпочинку.
Ініціатором Фестивалю стала Гільдія рестораторів Тернополя. Дійство влаштували на центральній площі Тернополя – Театральному майдані. По обидва боки площі свої намети облаштували 10 провідних тернопільських ресторанів.
Хочеться подякувати організаторам Фестивалю, які згуртувались, доклали величезних зусиль, аби провести його на високому рівні. Раніше керівники закладів ресторанного бізнесу міста сприймали один одного, як конкурента.
Але ресторатори вчасно зрозуміли, що збільшити коло своїх клієнтів можна лише завдяки туристам. Поодинці привабити їх у місто неможливо, тому вони й вирішили об’єднатися та заснувати « Галицьку дефіляду ».
Ви собі навіть не уявляєте, наскільки сильно люблять організатори своє місто, його традиції. А найголовніше – справу свого життя, галицьку кухню. Яка, як виявилось, поєднує в собі українську, австро-угорську, польську, єврейську, вірменську, турецьку, татарську кухні. У такий спосіб вирішили популяризувати місцеву кухню.

« Кожне місто, кожна область мають свої страви. Чимало знаних у всьому світі українських страв готують по-різному в різних регіонах. Тернопіль має свої особливості. І ми хочемо привернути увагу до нашої самобутності і оригінальності у всьому, і в кулінарних справах також », – зазначив міський голова Тернополя Сергій Надал.
Організаторам вдалось фактично неможливе : зробити із типово кулінарного фестивалю міське родинне свято. Бо, повірте, рідко на якому заході можна побачити таку велику кількість щасливих родин, особливо з маленькими дітьми. Задля посмішок відвідувачів була концертна програма від духового оркестру міської ради, дитячі кулінарні майстер-класи, ігри, запальні танці й пісні від фольклорного ансамблю « Вишиванка », вогняне шоу.
Між іншим, ціни на всі фестивальні страви були доволі поміркованими, і кожен відвідувач міг дозволити собі скуштувати той чи інший смаколик, відповідно до власних кулінарних вподобань. На фестивалі діяло єдине меню, яке надало « Галицькій дефіляді » неповторного шарму, дозволило витримати єдиний фестивальний стиль. А саме цього так бракує більшості українських фестивалів.
Очі та апетит тернопільчан тішили : хліб та пироги ; борщ "Коза", грибна юшка, капусняк, шурпа, рибна юшка, зупа гуляшова, розсіл з локшиною, гороховий суп, овочевий суп з фрикадельками ; рубці, гречаники, вареники (з картоплею, гречкою, зеленню, сиром, лівером, капустою, грибами, вишнями, чорницею), сальце з ковбаскою ; кабанчик смажений (Малий і Великий) ; солонина ; овочі варені, смажені, печені, квашені й мариновані. Ну і куди ж без узвару, киселю, квасу, медовухи з хріновухою ?

І хоч в народі й кажуть, що гарбузом ситий не будеш, проте саме гарбуз став символом « Галицької дефіляди ». Ресторатори навіть влаштували конкурс на найкраще оформлений гарбуз. Але ж і мистецький це овоч, скажемо ми вам ! Особливо в дуеті з квашеними помідорами.
Приємно те, що на Фестивалі обійшлося без прикрих інцидентів. Навіть жодного правопорушення не трапилось ! Не мають скарг і зауважень пожежники, увага яких була прикута до вечірнього вогняного шоу та палаючих бочок, які прикрасили Театральний майдан після заходу сонця.

Погодьтесь, що такі заходи потрібно проводити частіше й в інших містах та селах. І запрошувати гостей, друзів, знайомих. Хто, як не ми з вами, зможемо зробити нашу кухню брендом, собі та іншим на радість ?
І насамкінець, про сонце. Цікава тенденція. Їдемо в дощ – привозимо з собою ясне небо. І нам світить таке яскраве сонце ! Навіть вітер, і той стає сумирним подихом теплої осені. Тому маємо приємну підозру, що навіть погода стала на сторону тих подій, які стосуються української культури…