« Вишиття – як Життя ». Юрій Мельничук

10 квітня 2013 року в Музеї Івана Гончара відкрилася виставка « Вишиття – як Життя »

(до 50-ліття Юрія Мельничука, майстра народного мистецтва з вишивки).

Виставка до 50-літнього ювілею знаного в Україні та за її межами дослідника української народної вишивки, невтомного її популяризатора Юрія Мельничука являє собою своєрідний творчий доробок з робіт майстра, робіт його творчої майстерні з виготовлення ляльок у народному вбранні та зразків автентичного традиційного українського шитва з його збірки. Це – вишиті рушники і сорочки, чоловіче та жіноче вбрання різних історико-етнографічних регіонів України.

Розпочиналося все у 1992 році, коли Юрій Мельничук разом із друзями-однодумцями започаткував молодіжний творчий гурт « Цвіт », поставивши собі за мету відродження давньої української народної вишивки. Цього року виповнюється також 20 років з часу присвоєння йому звання майстер народного мистецтва з вишивки, і вже 18 років праці в Музеї Івана Гончара, з них 13 – завідувачем сектору « Тканини » і останні 5 років заступником Генерального директора з науково-фондової роботи.

Весь цей час зацікавлення вишивкою і традиційним одягом українців спонукало Юрія Мельничука працювати в царині реконструкції вишивальних швів та кроїв вбрання, їх поширення через викладання дворічного курсу української народної вишивки для всіх охочих. Дуже добре це ілюструється на виставці серією ляльок-манекенів з ниток у вбранні різних земель України. Ляльки висотою 50 см одягнуті у вишитий та зшитий вручну одяг за всіма правилами. Над втіленням в життя лялькових ідей Юрія Мельничука працював колектив майстерні з-понад 20 майстрів, які виконали вишиття, плетіння, пошиття, виготовлення головних уборів, взуття, прикрас та аксесуарів.

Особливий інтерес майстра до вивчення семантики українського народного шитва, обрядової функції вбрання, а надто рушників.

20 років дружби і праці Юрія Мельничука з майстрами вилилися в численні реконструкції вишитого одягу, рушників та впровадження традиційного українського шиття в новітній дизайн ноші та інтер’єрних речей.

Продовженням експозиції виставки стала лекція-показ українського вбрання. В першій частині показу демонструвалися комплекси автентичної ноші 5-ти історико-етнографічних регіонів України – Полтавщини, Західного Поділля, Покуття, Гуцульщини та Західного Полісся. Це своєрідний театр моди, в якому історичний костюм буде представлено в контексті весільних обрядодій з відповідним музичним та пісенним оформленням. Гості побачили, як визбирується на Гуцульщині молоде подружжя до церкви на наступну неділю після весілля ; як на Поділлі батьки благословляють молодих ; як на Поліссі після покривання завивають на молодій намітку...

Друга частина показу дозволила насолодитись працею друзів ювіляра – українських дизайнерів та реконструкторів історичного костюма, кожен з яких власноруч прокоментував моделі запропонованих колекцій.

Це – історик, який займається реконструкцією вбрання 17-го століття Святослав Сичевський (Лихо) ; Майстерня автентичного костюма « Шляхетний одяг » (Руслан Павлюк (Прорва), Антон Сівцев, Людмила Сівцева-Климук) ; Зеновія Шульга – доцент кафедри текстилю Львівської академії мистецтв, організатор щорічних (вже 15-ти) Міжнародних пленерів текстилю в Карпатах ; Оксана Литвин і Ярослав Сахро (м. Коломия), які прекрасним родинним тандемом творять одяг на основі традиційного карпатського ліжникового ткання ; і, насамкінець, заслужений художник України Олександра Теліженко та її донька – молодий, але надзвичайно талановитий і відомий український дизайнер Леся Теліженко.

Показ автентичного і сучасного вбрання об’єднала вічна тема кохання, взаємодії, спілкування – гармонії чоловічого і жіночого начал.

Триватиме виставка до 20 квітня 2013 року.

Фоторепортаж з відкриття виставки...