Петрова Ірина Владиславівна

« Ви не вмієте ховатись ! Якщо за вами уважно спостерігати, то все можна побачити, бо все в ваших очах »

« Спробуйте знайти ту роботу, якою ви будете задоволені, бо вона вас буде рухати вперед » – радить студентам та всім іншим героїня нашої розмови. Завідувач кафедри івент-менеджменту та індустрії дозвілля Київського національного університету культури і мистецтва, доктор культурології, професор Петрова Ірина Владиславівна. Людина, котра на своєму шляху до викладацької роботи працювала в різних професійних напрямках, допоки не зрозуміла, що її покликання – викладання.
Спочатку, на прохання батьків, вона стала диригентом оркестру народних інструментів, а згодом зрозуміла, що отримує більше задоволення від взаємодії з молодим поколінням, тому вирішила пов’язати своє життя з культурологією. Із кінця 1990-х й до середини 2000 рр. була членом народної партії « Собор », працювала в громадській організації « Відкрита політика ».
І саме після роботи в цих сферах Ірина Владиславівна зрозуміла, що викладач – це найкраща, найвдячніша робота в цілому світі. Каже, що саме викладач завдяки студентам ніколи себе не відчуває на свій вік. Адже студенти наштовхують викладачів на розвиток, на відмову від своїх консервативних, іноді « відсталих » стилів поведінки. Бо студенти молодять ! Тому вона не може сказати точно, хто кого навчає : студент викладача, чи викладач студента.
Ірина Владиславівна вважає, що викладацька діяльність допомагає виходити з власної зони комфорту. Коли студенти досягають своїх творчих вершин, викладачі відчувають неабияку гордість за них. І, відповідно, гордість за себе. Це усвідомлення того, що викладач був поруч в період пізнання, що він зміг правильно донести інформацію. А найголовніше – зміг дати чітке розуміння, для чого студенту потрібні ці знання в майбутньому житті.
Наша героїня взагалі не погоджується з поширеною думкою, що сучасна молодь не вмотивована, зіпсована технологіями. Навпаки, вважає, що молоде покоління має стільки креативу, ідей, бажання вчитися ! Просто потрібно зрозуміти, як правильно їх розкрити, вмотивувати. Хороший викладач завжди знайде підхід до кожного студента. Коли вони не хочуть навчатися – це стає приводом для аналізу всіх чинників : студент не хоче здобувати нові знання через свою лінь, чи це проблема в викладацькому підході. « Ви не вмієте ховатись ! Якщо за вами уважно спостерігати, то все можна побачити, бо все в ваших очах » – запевняє Ірина Владиславівна.
« Людина по своїй суті істота лінива. І їй значно простіше кричати про свої права, аніж про обов’язки. Людині простіше говорити про те, що вона чимось незадоволена, ніж намагатись, щось змінити » – так вона відповідає на запитання, чому ж студенти часто ігнорують свій обов’язок до навчання, до здобуття корисних навичок в університеті.
Люди, котрі живуть своєю справою, по-іншому відчувають цей світ. Петрова Ірина Владиславівна – людина, котра віддає максимум знань та досвіду своїм студентам. Із цією ж ціллю вона організувала в університеті такий напрямок пізнання, як дуальна освіта, яка допомагає зрозуміти реалії сучасного життя. Насамперед, що світ не стоїть на місці. Тож, потрібно рухатися разом із ним у пришвидшеному темпі. Культура й суспільство не розвиваються лінійно, усе набагато складніше. « Дуальна освіта допоможе поєднати все й відкинути зайве, залишити ту родзинку, яка вам допоможе в цьому житті адаптуватися » – прокоментувала викладачка.
Своєю роботою вона прагне донести студентам, що потрібно вміти рухатися вперед, постійно вчитися чомусь новому. Варто знаходити в цьому світі все те, що робить тебе кращою версією себе. Головне – не стояти на місці. Бо коли людина зупиняється, вона стає на шлях деградації. А це одна з найбільших проблем сучасного суспільства. Ми повинні дозволити собі з задоволенням проживати життя та використовувати ті можливості, які воно нам дає. Але ці можливості не залежать від грошей. За словами Ірини Владиславівни, « …людина повина вміти рухатися вперед, вміти залишатись наодинці з собою, і тоді вона відчує ісю гармонію цього життя ».

Надія Цвигун, студентка ІІ курсу Київського національного університету культури і мистецтв.

Фото надані Петровою Іриною Владиславівною