Петрова Ірина Владиславівна

«Ви не вмієте ховатись! Якщо за вами уважно спостерігати, то все можна побачити, бо все в ваших очах»

«Спробуйте знайти ту роботу, якою ви будете задоволені, бо вона вас буде рухати вперед» – радить студентам та всім іншим героїня нашої розмови. Завідувач кафедри івент-менеджменту та індустрії дозвілля Київського національного університету культури і мистецтва, доктор культурології, професор Петрова Ірина Владиславівна. Людина, котра на своєму шляху до викладацької роботи працювала в різних професійних напрямках, допоки не зрозуміла, що її покликання – викладання.
Спочатку, на прохання батьків, вона стала диригентом оркестру народних інструментів, а згодом зрозуміла, що отримує більше задоволення від взаємодії з молодим поколінням, тому вирішила пов’язати своє життя з культурологією. Із кінця 1990-х й до середини 2000 рр. була членом народної партії «Собор», працювала в громадській організації «Відкрита політика».
І саме після роботи в цих сферах Ірина Владиславівна зрозуміла, що викладач – це найкраща, найвдячніша робота в цілому світі. Каже, що саме викладач завдяки студентам ніколи себе не відчуває на свій вік. Адже студенти наштовхують викладачів на розвиток, на відмову від своїх консервативних, іноді «відсталих» стилів поведінки. Бо студенти молодять! Тому вона не може сказати точно, хто кого навчає: студент викладача, чи викладач студента.
Ірина Владиславівна вважає, що викладацька діяльність допомагає виходити з власної зони комфорту. Коли студенти досягають своїх творчих вершин, викладачі відчувають неабияку гордість за них. І, відповідно, гордість за себе. Це усвідомлення того, що викладач був поруч в період пізнання, що він зміг правильно донести інформацію. А найголовніше – зміг дати чітке розуміння, для чого студенту потрібні ці знання в майбутньому житті.
Наша героїня взагалі не погоджується з поширеною думкою, що сучасна молодь не вмотивована, зіпсована технологіями. Навпаки, вважає, що молоде покоління має стільки креативу, ідей, бажання вчитися! Просто потрібно зрозуміти, як правильно їх розкрити, вмотивувати. Хороший викладач завжди знайде підхід до кожного студента. Коли вони не хочуть навчатися – це стає приводом для аналізу всіх чинників: студент не хоче здобувати нові знання через свою лінь, чи це проблема в викладацькому підході. «Ви не вмієте ховатись! Якщо за вами уважно спостерігати, то все можна побачити, бо все в ваших очах» – запевняє Ірина Владиславівна.
«Людина по своїй суті істота лінива. І їй значно простіше кричати про свої права, аніж про обов’язки. Людині простіше говорити про те, що вона чимось незадоволена, ніж намагатись, щось змінити» – так вона відповідає на запитання, чому ж студенти часто ігнорують свій обов’язок до навчання, до здобуття корисних навичок в університеті.
Люди, котрі живуть своєю справою, по-іншому відчувають цей світ. Петрова Ірина Владиславівна – людина, котра віддає максимум знань та досвіду своїм студентам. Із цією ж ціллю вона організувала в університеті такий напрямок пізнання, як дуальна освіта, яка допомагає зрозуміти реалії сучасного життя. Насамперед, що світ не стоїть на місці. Тож, потрібно рухатися разом із ним у пришвидшеному темпі. Культура й суспільство не розвиваються лінійно, усе набагато складніше. «Дуальна освіта допоможе поєднати все й відкинути зайве, залишити ту родзинку, яка вам допоможе в цьому житті адаптуватися» – прокоментувала викладачка.
Своєю роботою вона прагне донести студентам, що потрібно вміти рухатися вперед, постійно вчитися чомусь новому. Варто знаходити в цьому світі все те, що робить тебе кращою версією себе. Головне – не стояти на місці. Бо коли людина зупиняється, вона стає на шлях деградації. А це одна з найбільших проблем сучасного суспільства. Ми повинні дозволити собі з задоволенням проживати життя та використовувати ті можливості, які воно нам дає. Але ці можливості не залежать від грошей. За словами Ірини Владиславівни, «…людина повина вміти рухатися вперед, вміти залишатись наодинці з собою, і тоді вона відчує ісю гармонію цього життя».

Надія Цвигун, студентка ІІ курсу Київського національного університету культури і мистецтв.

Фото надані Петровою Іриною Владиславівною