Олена Куца-Чапенко

Олена Куца-Чапенко – художниця декоративно-прикладного мистецтва.

Народилась у Переяславі-Хмельницькому у відомій мистецькій родині.
Мати Олени – Надія Куца, художник декоративно-прикладного мистецтва і живописець, батько – скульптор Степан Куций. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури. Член Національної спілки художників України (секція « декоративно-прикладне мистецтво »). Із 2004 року працює художником-постановником в оперній студії Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. Працювала над виставами « Наталка Полтавка » М. Лисенка, « Стійкий олов’яний солдатик » С. Баневича, « Орфей і Евридіка » К. Глюка, « Перса Тиресія » Ф. Пуленка, « Монологи Джульєтти » В. Губаренка. Постійна учасниця всеукраїнських виставок художнього текстилю.

Тимур Савін (далі – Т.С.) : Пані Олена, розкажіть про ваші перші свідомі кроки у світ мистецтва.
Олена Куца-Чапенко (далі – О.К.) : Мій перший свідомий крок до мистецтва – це здобуття фахової освіти. Я закінчила Київський художньо-промисловий технікум. Отримала спеціалізацію майстра художньої вишивки. Потім вступила до навчання у Київську художню академію і отримала диплом художника театру.
Т.С. : Як Ви підійшли до вибору саме такої мистецької професії ?
О.К. : У мене не було великого вибору, адже я народилась у мистецькій родині. Моя мати – Надія Куца, художник по текстилю і живописець, а тато – Степан Куций, скульптор. Я живу з дитинства у мистецькому середовищі Тому я пішла шляхом митця. Звісно, можна було продовжити розвивати напрацювання батька у скульптурі. Але розумієте, це все ж таки чоловіча робота. Скульптура – тяжка фізична праця, а тому суто чоловіче заняття. Я закохалась у вишивку і прикладне мистецтво.

Т.С. : Чи проводите Ви курси або лекції з декоративно-прикладного мистецтва ?
О.К. : Нажаль, ні. Я не займаюсь викладацькою діяльністю. Може, це й на щастя, тому що бути викладачем – теж покликання. Треба вміти і любити навчати людей, а в мене такого досвіду не було.
Т.С. : Як саме Ви поширюєте власну творчість ? Які найважливіші виставки у вас відбулись ?
О.К. : Досить часто я беру участь у виставках, які організовує Національна спілка художників України. Зокрема, дуже важлива Всеукраїнська виставка майстрів художнього текстилю під назвою « Трієнале текстилю ». Я брала участь у трьох таких виставках. На одній з них представник Міністерства культури України придбав мій квадриптих « Пори року ». Зараз ця робота зберігається у фондах музею Шептицького у Львові.

Т.С. : Чи працюєте Ви у жанрі живопису ?
О.К. : Картини не пишу давно. Після закінчення академії я деякий час займалась живописом. Є такий вислів, що треба поліпшувати свої сильні сторони, а не підтягувати слабші. На мою думку, краще працювати і розвивати той напрямок, який більш до вподоби.
Т.С. : Які сюжети Ви відображаєте на панно ?
О.К. : Почну з того, що спочатку займалась вишивкою рушників. Далі я захотіла спробувати трансформувати традицію рушникового шва і подати її у сучасній формі та композиції. Перша моя робота – декоративний квадриптих « Пори року ». У мене є панно із зображеннями фантастичних тварин та пейзажів, наприклад, триптих « Квіти » ; диптих « Вишневий сад » ; « Риби » ; « Папуга, що свариться » ; « Сова ».
Т.С. : Вас надихає краса природи ?
О.К. : Можна сказати, що так. Я можу прокинутися рано вранці, подивитись у вікно і побачити, що на вулиці гарна погода, світить сонце. Тоді я виходжу з дому і йду в ліс. У лісі я бачу чудові дерева… Емоції, що виникають від лісової краси, надихнули мене на роботу над триптихом « Ліс ». Складно пояснити, як це виходить у мене. Натхнення формується на рівні відчуттів.
Т.С. : Чи був період у Вашій творчості, коли Ви схилялися до реалістичних зображень на панно ?
О.К. : У декоративно-прикладному мистецтві, як і в період захоплення живописом реальні об’єкти я не створювала. Усі мої твори – це робота уяви. Наприклад, панно « Соняшники » показує моє авторське бачення цвітіння соняшників.
Т.С. : Ви працюєте як вільний майстер чи маєте інше місце роботи ?
О.К. : Близько 12 років я працюю в оперній студії при Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського художником-постановником.

Т.С. : Пані Олено, наскільки для Вас важливим є те, що Ви походите з мистецької родини ? Чи впливає родинний зв’язок на становлення майстра ?
О.К. : Коли живеш у родині митців, цілком природно, що з дитинства виховується смак. Я постійно бачила скульптури тата і мамині картини. На цій базі мені вдалось сформувати власний стиль та естетику. Ми продовжуємо творчість один іншого, такий собі творчий діалог поколінь.