ІІ Свято Новорічної Іграшки

8 грудня 2012 р. відкрилось ІІ Свято Новорічної Іграшки!

У теплому й затишному Центрі Української Культури та Мистецтва відбулася яскрава генеральна репетиція свята Нового року — з веселощами, солодощами, цікавинками, розмаїттям раритетних та авторських ялинкових прикрас, показом дитячих мод, та вернісажем картин на різдвяну тематику від львів’янки Вікторії Проців та київського художника Василя Копайгоренка.

Не обійшлося й без традиційних майстер-класів для малечі з виготовлення найрізноманітніших новорічних прикрас. Приміром, поки дорослі роздивлялися роботи художників, дітки разом із майстринями вирізали з паперу білосніжну сніжинку-витинанку. А за іншим столом малеча створювала крихітного янгола з тканини й ниток.

 Робити з матусею ялинкову іграшку — це ж так чудово!- каже Генеральний директор Центру Української Культури та Мистецтва Світлана Долеско. — Така творчість у родинному колі може стати справжньою сімейною традицією, яку наші діти передаватимуть вже своїм дітям.

Втім, виявилося, що й юне покоління багато чому може навчити нас, дорослих. У жіноцтва аж подих захопило, коли вихованці столичної Художнього колективу «Арт-школа дитячої моди «Ясочка» демонстрували власноруч пошиті стилізовані українські костюми з колекції «Була собі казка». Ці оригінальні фасони запросто може взяти на озброєння будь яка вишукана пані.

 Знаєте як у давнину ласкаво називали в Україні дівчину? — запитує художній керівник колективу Лариса Поліщук. — Ясочка! Саме так ми й вирішили назвати нашу Арт-школу. Відкрита у 1985 році вона завоювала численні призи на найпрестижніших дитячих конкурсах та отримала дипломи з рук самого В’ячеслава Зайцева та Сергія Звєрєва. Втім, найбільша нагорода для моїх дівчаток — це оплески рідних та друзів.

До організації свята в Центрі Української Культури та Мистецтва підійшли з розмахом і на ялинках економити не стали. Замість однієї гіллястої красуні на двох поверхах Центру розмістили аж 12 ялинок! Цікаво, що жодна лісова гостя при цьому не постраждала, бо ж деревця наряджали штучні. І не лише деревця. Скажімо ексклюзив від Арт-школи «Ясочка» виготовлений зі звичайнісінького гофрованого картону. Папір з-під ящиків за сірим кольором дещо нагадує небілений льон. А візерунки, нанесені білою фарбою на гілки та гірлянди з кульок, схожі на перший сніг.

Інша ялинка прикрашена іграшками з тіста. І то не лише фантазія автора. Випечені у печі медяники та бублики наші пращури вішали на гілку плодового дерева — символу родючості. Та найчастіше до новорічної ночі такі ласощі не доживали.

А ось у родині гончарів замість тіста у піч клали забавки з глини. Свою інтерпретацію на тему керамічного декору представила на виставці Олеся Дворак-Галік. Її роботи розписані геометричними орнаментами у народному стилі.

Не менш популярним матеріалом для виготовлення новорічних іграшок були в Україні й солома та сухе кукурудзяне листя. Традиційне плетіння янголів та коників з цього «м’якого золота» продемонструвала на виставці авторка ялинки «Солом1яний оберіг» Марія Кравчук.

Гарну ідею для оформлення зеленої красуні підказала Дія Ланікіна — своїх сніговичків та крихітні казкові будиночки вона сплела, мов шарфик, з ниток за допомогою спиць та гачка.

Прозвучала на виставці й ностальгічна нотка — скляні й картонні іграшки довоєнних та післявоєнних радянських часів потрапили на виставку з приватної колекції Людмили Четвертак.

 Ми навмисне представили більше сотні таких прикрас, — каже адміністратор Центру Української Культури та Мистецтва Ольга Музиченко, аби кожен з дорослих відвідувачів міг упізнати серед експонатів іграшку свого дитинства та пригадати найяскравіші моменти тих казкових новорічних свят.
Божена Добжанська, журналіст.