меню сайту
24 mars 2015
У Києві знову виставка самчиківського розпису !
Виставка зразків традиційного народного малярства села Самчики, що на Хмельниччині, Самчиківського розпису.
Вона відкрилась 24 березня 2015 року в Центрі фольклору та етнографії, кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Експозиція презентує мальовки знаних майстрів самчиківського розпису, а саме : Пажимського Олександра Матвійовича, члена Національної спілки художників України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Заслуженого майстра народної творчості України ; Юзвука Михайла Карповича, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України ; Раковського Віктора Геннадійовича, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України ; Касьянова Сергія Олександровича, народного майстра.
Самчиківський розпис – вид традиційного мистецтва південно-східної Волині (північна частина сучасної Хмельницької області). У 60-х роках ХХ ст. у селі Самчики спілчанин місцевої мистецької студії « Просвіт » Пажимський Олександр Матвійович за знайденими аналогами розписів на ужиткових предметах побуту розпочав відроджувати народний декоративний розпис.
Відтак мистецька студія « Просвіт » розвивала традиції місцевого декоративного розпису, збагатила його орнаментально, сюжетно та колористично. Також самчиківські майстри дивилися роботи Ганни Собачко-Шостак, Марії Пати, Параски Хоми і зразки петриківського розпису. Найулюбленішим орнаментальним мотивом розписів для майстрів є вазон – образ світового дерева. Часто зображують птахів у його кроні чи біля стовбура – вони ніби вічно перебувають у « дереві життя ». У самчиківському розписі також поширений рослинний орнамент з геометричними елементами.
Сьогодні у творчому колективі художників самчиківського розпису налічується 16 майстрів-учасників народної студії « Просвіт ». Жінки студії теж дуже творчі і талановиті. Вони займаються художньою вишивкою. А сама природа у селі Самчики сприяє тому, щоб творити. Це не просте таке село, а своєрідне. Тут проживають художники, музиканти – кларнетисти і трубачі, які працювали у великих оркестрах Москви і Санкт-Петербурга.
До речі, Михайло Юзвук теж музикант. Він народився у 1944 році. Закінчив Хмельницьке музичне училище, за фахом хормейстер. Працював у музичному колективі « Козаки Поділля ». Під час роботи у цьому музичному колективі він опанував мистецтво абстрактного декоративного розпису. « Малюєш наприклад квітку як ти її бачиш. Її колір може бути синій або зелений, але ви можете додавати туди чорний колір. Він не означає сум чи смерть. Ні, це колір землі, на якій ми народились і живемо з вами », – каже пан Михайло.
На виставку у Центрі фольклору та етнографії Михайло Юзвук привіз три картини. Серед них – « Весілля ».
– На картині молода, одягнена у стрічки в образі птаха. А її хлопець – може орел. Маєте змогу визначити самі, чи він орел, чи хлопець (жартує майстер).
Виставки самчиківського розпису відбувалися в Росії, Болгарії. До речі, експозиція « Самчиківський розпис – диво Хмельниччини » в листопаді 2014 року тривала в Центрі Української Культури та Мистецтва.
Майстри дарували роботи приватним колекціонерам на Кубі, у Голландії, Ізраїлі та США. Відвідувачі виставок і колекціонери сприймають їх як неповторні та своєрідні витвори мистецтва. Придивіться уважніше і ви побачите, що кожна картина-мальовка має своє обличчя !
