Суспільне телебачення. Для якого саме суспільства ?

« Ми приймемо необхідні закони та підзаконні акти.

ОБСЄ навчить нас писати коментарі для них і надішле нам освічених юристів.
Ваше завдання – придумати в рамках якої програми ОБСЄ та ООН це зробити.
Чим більш законів, тим більше ми до мети, а мета наша сакральна – ЄС ».

12 грудня 2014 року в Києві відбулась Міжнародна конференція « Запуск суспільного мовлення в Україні. Зворотній відлік », яка порушила багато болючих питань українського інформаційного простору.

Інформація нагадує рідину – вона рухлива, і буває чистою та брудною. Треба вміти організувати потік рідини у певному напрямі, щоб наповнити посудину. Окрім форми, потрібно слідкувати, щоб не підмішувалися отруйні речовини, щоб рідина не перетворилась на отруйну зброю.

Громадяни мають право на доступ до повної та об’єктивної інформації – так прописано в Конституції. Заходимо надто глибоко, аж до надр Конституції. Тоді розуміємо, що інформаційний простір країни є однією з ознак незалежності держави. Логічно, є простір територіальний і є простір інформаційний. Якщо один з просторів зазнає вплив ззовні, то підривається суверенітет країни.

У реаліях України виходить цікава річ. Думка про те, що телебачення, радіо та ЗМІ повинні бути незалежними від політичного та олігархічного впливу, витала в просторі ще у 1997 році.

Тоді Верховна Рада прийняла закон « Про систему суспільного телебачення та мовлення », проте, за різних обставин не вийшло, щоб цей закон вступив в силу. Далі почалось копіювання стандартів російського ТБ та радіо.

У національному ефірі героями нашого часу стали міліціонери, а мильні опери йшли одна за одною. Українська кіноіндустрія та радіо начисто забула про українське кіно та пісні.

До проблеми ЗМІ, радіо та телебачення звернулися нові народні обранці у 2014 році. Як сказав прем’єр-міністр : « 20 років чекали, нарешті взялися ». Справа в тому, що дочекалися ми прямої агресій Росії.

Варто зауважити, що проросійські та сепаратистські настрої сформувалися не тільки завдяки розказам знайомих про краще та стабільне життя у Росії, але й споживанням відповідного телерадіоконтенту.

От такі питання. Давайте вирішувати складні проблеми простими і відомими методами. Перший метод – усвідомлення нонсенсу того, що окупант має потужні функціонуючі медіа структури в Україні. Шановні депутати, ви ж законотворці ! Створіть чудо та зробіть поза законом ворожі медіа !

З іншого боку, Європа зобов’язує Україну створювати реформи у медіапросторі. Верховна Рада України ще навесні цього року створила новий і цілому нормальний Закон « Про суспільне телебачення і радіомовлення в Україні ».

Проте за підсумками діяльності робочої групи з’явилася одіозна постанова уряду « Про створення суспільної телерадіокомпанії України » у формі ПАТ (публічного акціонерного товариства). За нібито вірним документом простежуються очевидні комерційні інтереси певних груп впливу. Створюється ПАТ НСТУ – Національне Суспільне Телебачення України. А де ж у цей абревіатурі хоч маленька буква « р » від радіо ? Завідомо радіо роблять вторинним каналом та притлумляють його значення як важливого інституту ЗМІ. Така громіздка організація суспільного медіа характерна для тоталітарних режимів.

Нове суспільне телебачення матиме контролюючий орган. Питання вже абсурдне. Телебачення суспільне, то нехай суспільство виносить вердикт бути йому, чи не бути. Ні, це буде не цікаво, до того ж, як вважають проєвропейські народні обранці, суспільство – категорія загальна та не керована, тому контролювати не здатна. Контроль буде вестися за наступною схемою.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення 11 грудня прийняла рішення про допуск 57 всеукраїнських громадських організацій до участі в конференціях з обрання складу наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. Крім представників від громадських організації у наглядовій раді будуть присутні представники від депутатських фракцій – по одному від кожної. Така наглядова рада і буде слідкувати за НСТУ.

Так, негараздів багато. Змінювати українські ЗМІ конче потрібно, тільки кінцевий продукт має бути не депутатським, не канадським, а українським. Проросійські ЗМІ взагалі не мають права тут бути. Провести перевірку усіх проектів ЗМІ та виявити джерела фінансування цілком можливо. Тож давайте робити український контент для українців, і ми здолаємо ворога та побудуємо українську державу !

Автор статті : Савін Т.А.