Розмова з Романом Магоцьким

Розмова про творчість, наполегливість і терпіння.

25 березня відбулося відкриття виставки « Ікони – сенс мого життя ». В експозиції представлені роботи молодого, але вже знаного майстра вишивки бісером Романа Магоцького. Зокрема, на виставці можна побачити вишиту бісером мапу України, яка є найбільшою в своєму роді.
Романа можна вважати деякою мірою унікумом, бо сьогодні складно знайти людину, ба більше молодого хлопця, який так наполегливо і майстерно займався б такою складною справою, як вишивка бісером.
Наша розмова відбулася перед відкриттям виставки.

***
Проект « Ікони – сенс мого життя » – своєрідна мандрівна виставка. Під такою назвою Ви мали експозиції в кількох містах. Чому Ви обрали саме такий формат ?
Я би не назвав це мандрівною чи пересувною виставкою. Це просто серія виставок під однією назвою. Вона мені до душі, бо ясно показує, що для мене означають ікони і чому я цим займаюся.
Ця виставка дуже сильно відрізняється від попередніх. В експозиції багато нових робіт, створених за останні три роки. За цей час я багато чому навчився. А тепер настав час продемонструвати це ! До того ж, вперше для широкого загалу представляю вишиту мапу.

Розкажіть трохи про неї. Чому Ви вирішили взятися за такий складний твір ?
Ідея зробити таку мапу була давно. Але в мене не було коштів придбати необхідні для роботи матеріали – безліч бісеру, ниток, полотно. Згодом, один мій товариш написав статтю про те, що я збираюся вишивати цей виріб і закликав громадськість допомогти мені в цій справі.
Через деякий час зі мною зв’язався один українець зі Сполучених Штатів Америки й запропонував допомогу. Він вислав деякі кошти. А після цього я вже розпочав роботу. Юлія Федів допомагала з наведенням загального контуру – кордонів, декоративних елементів. Це було цікаво з технічного боку – такий собі виклик, випробовування на міцність.

***
Ви займаєтеся вишивкою вже п’ять років, маєте виставки, спілкуєтеся з пресою. Яке у Вас склалося ставлення до інтерв’ю за цей час ? Що Ви для себе отримуєте в подібному спілкуванні ?
Увага завжди приємна, тому інтерв’ю приваблюють мене. Можливість розповідати про свої роботи, пояснювати якісь нюанси… Це добре.

Чи не виникають проблеми з шаблонними запитаннями ?
Ні. На мою думку, треба проговорювати такі речі, аби не було двозначностей. Питання на кшталт « Що надихнуло ? », « Як у Вас вистачає витримки для такої роботи ? » чи навіть « А не набридло Вам цим займатися ? », звісно, набридають, але нікуди від них не подітися.

***
До речі, а що саме спонукало Вас займатися вишивкою бісером ? Відомо, що навчила Вас материна знайома, розкажіть як це сталося ?
Одного дня мати розказала про свою знайому, яка почала вишивати ікону. Нас з сестрою це дуже зацікавило. Але в останній момент сестра перехотіла і запропонувала мені спробувати замість неї. Я пішов, мені показали як правильно в’язати вузлики, в який бік шити, почав робити. Таким чином, помаленьку вишив ікону « Свята родина ».

Чому саме ікони ?
Створювати ікону, обмірковувати її композицію, підбирати градації кольорів – це надзвичайний духовний досвід. До того ж, мені цікаво досліджувати естетичні можливості ікони.

Що переконало Вас у тому, що цим варто займатися ?
У мене були деякі проблеми зі здоров’ям. Ця праця допомагає мені. Це дає стимули до життя. Вишивка для мене – головне заняття в житті. Я дійшов до цього. Вишиваю щодня, окрім свят.
Після того, як почали купувати роботи, я познайомився з Романою Кобальчинською. Вона дуже допомогла мені. Завдяки їй відбулася перша виставка моїх творів у Національному музеї архітектури та побуту України. Пані Романа допомагала у вирішенні організаційних питань.

Чим обумовлений вибір сюжетів ?
Все за церковним каноном. Інколи хочеться зобразити Ісуса чи Марію. Я переглядаю різні ікони, думаю, як би це зробив сам. Пізніше починаю добирати, комбінувати різні елементи. Визначаюся як все буде виглядати. Але на цьому підготовка не завершується. Зазвичай, коли я повторюю сюжет – намагаюся вносити деякі зміни – інша гамма кольорів, відмінне обличчя. Адже повністю відтворити роботу – занадто кропітка і не дуже виправдана праця. Краще потроху просуватися вперед, обмислювати свою роботу. Можна сказати, що кожне повторення сюжету є варіацією.

Якими техніками Ви зазвичай користуєтеся ?
Півхрестик або викладання в пряму лінію. Це основні. Але все обумовлено характером роботи і тим, чого я хочу досягнути у тій чи іншій роботі.

У скільки етапів проходить робота ?
Спочатку я визначаюся з розмірами твору. Потім художниця готує обличчя, прописує лик. Одночасно з нею я починаю підбирати кольорову гамму, комбінувати. Далі – починаю вишивати. Тривалість роботи залежить від твору. Важливо час від часу отримувати сторонню, свіжу думку про роботу. Це дозволяє дізнатися чи треба вносити якісь зміни.

У Вас є помічник – художниця Юлія Федів. Розкажіть про Вашу співпрацю ?
Юлія – знайома мого товариша. Одного разу він розповів про неї і те, чим вона займається. Це мене зацікавило. Трохи пізніше я замовив їй намалювати деякі елементи на іконі. Мені дуже сподобалася така форма роботи. Це суттєво роширило мої можливості і тому ми почали співпрацювати. Вона допомагає з формуванням сюжету. Зазвичай вона виконує обличчя, руки. Це додає унікальності кожній роботі.

***
Які якості треба виробити для початківців, аби успішно займатися вишивкою ?
Набратися терпіння. Посидючість. Бажано не гарячкувати. Спокійно ставитися до помилок. У кожного свій режим роботи. А дисципліна виробиться з часом.

***