Родинні традиції створення новорічної Іграшки від Ігоря Шестака

Чи треба робити новорічні іграшки власноруч ? Може це й дивне питання.

Фабрики та заводи вже вирішили за нас, чим і як прикрашати новорічні дерева в хатах. За наявності розмаїття заводських скляних і пластмасових виробів вибір ялинкових прикрас вже давно не є проблемою.

Згадаймо, що, все-ж таки мистецтво є всюди, і створення новорічних іграшок власноруч не є винятком. Не сприймайте це як показник і наслідок обмеженості сімейного бюджету. Новий рік – це сімейне свято, якою би банальною ця фраза не була.

Це свято має сакральний зміст – момент перемоги зими над весною, коли темні сили, з якими наші предки асоціювали зиму, починають слабшати. У час зимових свят в Україні пращурами особливо цінувалися міцні родинні, сімейні зв’язки, спілкування в колі близьких.

Зимові передноворічні вечори, в силу родинного укладу українців, були тим золотим часом, коли різні покоління збирались і займались рукоділлям, нескладними домашніми справами, передавали дітям та онукам практичний досвід і мудрість в казках та легендах, разом створювали новорічні прикраси для ялинки.

Традиція створення новорічної іграшки збереглася переважно в родинах спадкової інтелігенції. У Києві мешкає представник такої родини, де живі спогади про казковість зимових свят.

Ігор Юрійович Шестак народився у Львові в 1960 році. Мати Ігоря, Деянира Миколаївна Барудкіна, викладала англійську мову у Львівському державному інституті фізичної культури. Батько, Юрій Михайлович Шестак, закінчив музичний клас скрипки, довго цікавився музикою, але, зрештою, став викладачем сопромату у Львівському політехнічному інституті.

Працювати руками Ігорю доводилося з дитинства. У післявоєнні роки він з батьком робив ремонти. Оскільки промисловість впродовж війни була майже вщент зруйнованою, мати Ігоря самотужки шила та плела одяг.

Вона могла створити будь-які речі : від сорочки й брюк до пальто та піджаків. Для того, щоб можна було повісити одяг у шафи, Ігор створював плічки для одягу з дроту.

Сервірування столу, готування страв та прикраса оселі – за це відповідала мати. Для родини Шестаків-Барудкіних новорічні свята ставали особливою порою року. Приготування до Нового року починалися з доброї новорічної традиції виготовлення ялинкових прикрас.

Підготовка до свят починалась 1 грудня, коли батько підіймався до антресолей, витягав коробки зі створеними раніше іграшками, і також коробки із матеріалами для нових іграшок (передусім, вата й дріт).

У якості пап’є-маше використовували папір або картон, змащений клейстером. Заздалегідь батько діставав дрібненьке польське скло, ним посипалися іграшки зверху, вмить набуваючи сяючого блиску, немов то гілля на сонці, припорошене снігом.

Кожен вечір Ігор приходив зі школи, намагався скоріше зробити уроки і чекав, коли мати з татом прийдуть додому з роботи. Як тільки батьки повертались, чоловіки ставили лавки поближче до батарей і сідали робити іграшки.

Сусіди теж заходили в гості, і так разом всі сиділи, творили і розмовляли. « При цьому був певний елемент патріархальності. Люди перебували в добрій святковій атмосфері, створювали ялинкові іграшки. Особисто я любив вигадати, наприклад, якого кольору буде волосся та костюм гнома », – каже Ігор Юрійович. Виготовлення іграшки не тільки мало святковий характер, але й значно сприяло формуванню смаку та естетики.

Родинною справою було також приготування святкової вечері. Під час приготування вареників маленький Ігор за допомогою спеціальної форми вирізав тісто, а тато розкатував його. Їжа, зроблена власноруч виявляється смачнішою і кориснішою.

Святкове приготування вечері, як і створення новорічної іграшки об’єднує родину. « Часто батьки бідкаються, що діти виросли, покинули їх, і не залишилось більш нічого спільного. Що ж може бути спільного між родичами та дітьми, коли свята зустрічають окремо ? Замість приготування свіжої та корисної їжі у сімейному колі беруть приготовані у фаст-фудах гамбургери. Бачив, як на Пасху приносять корзини з такими « стравами », куди ж це годиться ? », – питає Ігор Шестак.

На його думку, українська традиція святкування полягає в домашній вечері, родинному спілкуванні, і ці традиції потрібно впроваджувати в нові українські сім’ї. Тоді патріотизм і добро залишаться на все життя і будуть міцним внутрішнім стержнем. Якщо нехтувати цими традиціями, поступово почнеться процес руйнування нації зсередини.

Під час навчання в інституті Ігор не кинув ремесло створення іграшки. Не дивлячись на те, що навчання займало весь час, у 20 років він залюбки сідав та працював над створенням іграшок, отримуючи першу освіту (викладача фізичної культури). А після закінчення інституту, вже у власній родині, Ігор Юрійович продовжував підтримувати та розвивати звичаї святкування Нового року та Різдва в сімейному колі.

На думку майстра, процес колективної творчості зближує людей, це є терапією, тільки дуже тендітною та лагідною – домашньою. Людина позбавляється наслідків різноманітних стресів, пригадує приємні спогади з дитинства.

У Центрі Української Культури та Мистецтва, на IV Свято Новорічної Іграшки Ігор Шестак приніс своє родинні іграшки, деяким вже понад 50 років. У колекції майстра налічується понад 60 тематичних варіацій іграшок. А 14 січня 2015 року, для відвідувачів Центру він провів цікавий майстер клас зі створення новорічної іграшки з вати.

Зі звичайного картону та газет, вати та клею ПВА гості Центру створювали форму іграшки, а потім вкривали лаком. Вони навчились робити найпростішу іграшку – грибочка, з вати на дротяному каркасі.

Близько 15 осіб відвідали майстер-клас, і у кожного грибок вийшов індивідуальний, неповторний. Ігор Юрійович каже :« Можна зробити сироїжку, боровичок, або казковий гриб з Аліси у країні чудес, вкритий зверху гелем з відтінком срібла або золота ».

Щойно зроблені гриби добре просушуються лише на батареї, феном ідеально висушити не вдасться. Майстер-клас тривав аж дві з половиною години, а люди вийшли не втомленими, із сяючими від посмішок обличчями. Новорічна іграшка не може бути зроблена людиною у поганому настрої, вона змушує почуватися добре.

Ігор Шестак має особисту філософію новорічної ялинки. Він каже, що з ялинкою входить казка у хату. Зараз у Ігоря Шестака на меті створити іграшки за мотивами гоголівської повісті « Ніч перед Різдвом ». Вже є ескізи Вакули-коваля, Кума і чорта. Майстер планує завершити створення цієї колекції до кінця зими.
Новий Рік, Різдво – це ті свята, що нагадують нам дитинство. Кожна українська родина має власні новорічні традиції. Якщо про них не забувати і підтримувати їх,то стане легше жити, світ навколо подобрішає.

Діти виростають люблячі, а злагода, добро та мир оселяються в домі. Проблема виховання дітей не буде питанням, діти виховуються самі у родині, коли бачать те, що відбувається навколо. Наприклад, сіли разом і робимо грибочок, місяць, хатинку до Різдва.

Дитина створює з батьками іграшку й, водночас, оточується теплими флюїдами доброти. Погодьтеся, що важко уявити, як така дитина піде грабувати людей на вулиці. Суспільство, де багато дорослих, які в дитинстві виховувались в таких родинах, легше переживає скрутні часи, є успішним та щасливим.

Автор статті : Савін Т.А.