Виставка Ю. Камишного в музеї Т. Шевченка

4 грудня в музеї Т.Г Шевченка відкрилася виставка Юрія Камишного.

Заслужений художник України Юрій Камишний дивує останнім часом глядачів не тільки своїми картинами, а й власноруч виготовленими оригінальними рамами, в які вмонтовує предмети побуту людини : клямки та засови, що відкриваються, серпи, деталі від прядок, бутлі з налитим сільським самогоном, квіти, насіння, та багато інших справжніх, не штучних, речей. Все це органічно доповнює сюжети, написані на полотні.

У кожну роботу художник вставляє хоча б один цвях. Ржавий цвях для нього – це символ болі та гармонії водночас. Він створює ритм та особливий колорит у роботі. Ці металеві супутники життя людини знаходяться в кожному паркані, балці, дверях, вікні. Вони кріплять господарство, як суглоби організм людини.

« Мені завжди хотілось зробити раму не бронзову як в давнину, а з буденних людських речей — говорить художник – перші рами були дещо примітивними я додавав якісь невеликі елементи, деталі. Та, з часом, я захопився й тепер мені хочеться робити їх більш витонченими, грандіознішими, масивнішими, щоб найкраще передати мої відчуття, думки, любов та доповнювати зміст моїх картин особливим смаком ».
Глядачам подобається такий підхід митця, іноді вони плачуть, коли бачать частинку своєї батьківщини на полотні художника й предмети які колись були в руках їх прадідів. Багато з них зробили висновок, що рами Юрія Камишного – це окремий витвір мистецтва, достойний визнання.
Привітати пана Юрія із черговою персональною виставкою зібралося чимало друзів та шанувальників.

І, до речі, пан Камишний аж ніяк не є, як нині модно, « пафосною глибою ». Якщо треба — і підлогу може підмести (фото — не постановка).

Щиро кажучи, в музеї відкрилося одраз дві виставки. Паралельно (в суміжному залі) відкрилася і виставка Івана Сердюка « Інтарсія соломкой ».

Чудові, глибокі, технічні роботи, достойні окремого слова. Але про них — іншого разу.
Хоча… Декілька фотографій, щоб зацікавити, покажемо…