Петриківський розпис : минуле в сучасному

Ніколи ще в Центрі Української Культури та Мистецтва не було так по-дитячому гамірно :

кілька десятків маленьких художників з Вінниці приїхали до Києва, щоб особисто представити сучасні фантазійні картини, зроблені у знаменитій техніці петриківського розпису.

Цей доволі складний декоративний стиль юні таланти опановували цілий рік у Центрі дитячої творчості « Барви України », де 2011 року було започатковано програму « Петриківський розпис ». Однак, справжнім поштовхом до створення серії яскравих робіт стала поїздка на батьківщину розпису - в славетне село Петриківка. Спілкування з майстринями, які перейняли від своїх прабабусь усі секрети створення казкової краси орнаментів, надихнуло дітлахів й самим спробувати свої сили на цій творчій ниві.

Програма « Петриківський розпис » - один з найуспішніших проектів центру « Барви України », - розповіла викладач центру Рибак Галина Миронівна.

За 11 років, що існує наш творчий осередок, ми змогли згуртувати і талановитих педагогів, і обдарованих учнів від чотирьох аж до тридцяти років ! Нині ж у нас навчається понад 150 юних художників. Десяток з них неодноразово завойовували гран-прі на міжнародних фестивалях в Японії, Китаї, Словенії, Польщі, Росії, Угорщині, Іспанії та Італії.

На відкритті експозиції також без нагород не обійшлось - всі маленькі вінничани отримали грамоти від Президентського фонду Леоніда Кучми « Україна », за сприяння якого й було організовано цю виставку.

Втім, діти є діти, і радіють вони, передусім, дитячим подарункам. Саме тому Фонд приготував їм ще один сюрприз — видану коштами фундації збірку казок « У парі з ангелом », що їх написав дев’ятикласник рівненської школи Андрій Медведєв, а проілюструвала художниця Наталя Серветник.

Також у гості до дітей завітала відома українська поетеса та авторка текстів чудових ліричних пісень Ганна Чубач. Коли у виставковій залі неголосно звучали її мелодійні вірші, дорослі й малі затамували подих, аби не пропустити жодного слова знаменитості.

Ця виставка має доволі незвичайну історію, - каже керівник гуманітарних програм фонду Тетяна Мельник.

Спершу ми повісили дитячі роботи у іншому приміщенні. Але я чомусь підсвідомо відчувала, що картинам в тих стінах якось незатишно. Мабудь, це відчуття передалося й директору Центру Української Культури та Мистецтва Світлані Долеско, котра якраз роздивлялася малюнки, що сиротливо тулилися один до одного. От пані Світлана й вирішила « усиновити » дитячі шедеври. « Ми їх забираємо », - мовила вона.

У затишному, гарно освітленому, із височезною стелею, Центрі Української Культури та Мистецтва картини і справді почуваються комфортно. Їм подобається красуватися на тлі білосніжних стін. А якщо уважно прислухатися, то можна почути, як задоволено муркочуть чудернацькі коти й леви, радісно співають дивовижні жар-птиці та півні...

Звичайно, головним героєм петриківських розписів є різноманітні квіти - стилізовані в народній манері троянди, жоржини, айстри, бузок, соняшники, кетяги калини та грона винограду. Саме ці рослинні елементи і вимальовували на майстер-класі викладачі та старші вихованці центру « Барви України » разом з учнями київської школи №124.

Щоби створити візерунок у техніці петриківського розпису, - пояснює педагог та художниця Галина Рибак, - необхідно оволодіти чотирма типами мазка, що за образною схожістю називають « гребінець », « зернятко », « горішок », « перехідний мазок ». У нас є такі елементи, які називаються « кучерявка », « цибулька », хоча у кожного митця вони дуже різняться. По-друге, усі квіти дивляться на вас, немає жодної квітки, яка б відвернула від вас своє личко. Зате звірів зображують здебільшого у профіль.

У петриківському розписі немає жодних ламаних ліній, - долучилася до розмови тринадцятирічна художниця Даша Євдокименко, - у всьому відчувається плавність. Це пов’язано з тим, що ми живемо серед степів, а не гір, як, скажімо, на Західній Україні, де орнамент — геометричний.
Петриківський розпис надзвичайно яскравий, тому не звернути на нього увагу просто неможливо. Притягують погляд жовтогарячі та малиново-рожеві пелюстки, зачаровують соковито-зелене листя й травичка, кидаються у вічі червоні та насичено-сині ягоди.

Така магія досягається за допомогою сучасних акрилових фарб, котрі не розтікаються, швидко сохнуть й не вигорають на сонці. Звичайно, за часів Запорізької січі роботи тогочасних художниць були не такими яскравими. На фасадах чисто білених хат та на печах жінки, котрих лагідно називали чепурушками, малювали вугіллям, кольоровою глиною, соком бузини, моркви, буряка. Фарби розводили молоком, яєчним жовтком, вишневим клеєм. А пензлики робили з болотної осоки та котячої шерсті. Недарма ж на подвір’ї, де жила майстриня, коти ходили з обстриженими хвостиками.

Петриківський розпис - це не лише кольори та форми, то величезний світ народних образів, в якому є своя казкова логіка і своя глибинна філософія. Недарма ж всі веселкові барви, зібрані на білому тлі, означають рай. Рай, де існує гармонія, де в родині панують злагода та добробут і де замість банальних слів на думку спадають чудові рядки поетеси Ганни Чубач :

Зеленого світу
Краса - не даремна :
Червона пелюстка –
І світ мерехтить !

Під поглядом квітів
Завжди небуденно,
Душа не черствіє ї менше болить.
Ще поки не квіти,

А тільки бутони.
Ще поки не смуток,
А мрії крило,
Надіється доля

На колір червоний,
Дарує зіницям
Безмежне тепло.

Набагато більше фотографій можна подивитися у фотоальбомі, якщо натиснути ТУТ

Виставка триває до 30-го листопада.

Приходьте до нас !

Адреса Центру Української Культури та Мистецтва :
Україна, м. Київ
вул. Хорива, 19-В
ст. м. Контрактова площа
(вихід з метро в бік Верхнього і Нижнього Валів)
Час роботи виставкового центру :
Пн.-Пт. – 10:00 – 19:00 Сб. – 10:00 – 18:00