Олеся Рябініна

Життя різнобарвне. Окрім чорних та білих кольорів, в ньому бувають ще й жовті, зелені, сині, помаранчеві та інші.

Одного разу, не зовсім світла смуга настала в житті Олесі Рябініної. Щоб якось себе розрадити та відволіктись, майстриня знайшла в себе вдома старенький клубок пряжі та спиці. Ця знахідка підштовхнула її почати в’язати. Згадались уроки рукоділля від мами та бабусі.

Олеся крок за кроком почала творити. Проблеми згодом вирішились, а захоплення в’язанням не полишає її й досі. Непомітно для себе майстриня прийшла у цей чарівний мистецький світ і залишилась в ньому на все життя. Із часом познайомилась і з гачком.

Згодом це так її захопило, що майстриня стала справжнім фанатом в’язання. Весь час купувала різноманітні нитки і приносила додому. Через те, що не встигала їх використовувати, виділила для них особливе місце у шафі. Чоловік навіть почав хвилюватись, чи не виженуть ці нитки їх із дому ! Але це були лише жарти, адже він вірив у свою дружину і підтримував її.

Майстер : Олеся Рябініна. Фото з експозиції Всеукраїнської виставки в’язання « Тепла осінь » 2016

Майстер : Олеся Рябініна. Фото з експозиції Всеукраїнської виставки в’язання « Тепла осінь » 2016

Олеся завжди була творчою людиною. Фантазії завжди вирували в неї в голові. Щоб знайти своє місце в мистецтві, майстриня отримала професії режисера драматичного театру, акторки та педагога спеціальних театральних дисциплін. Але карусель життя закрутилась зовсім в іншому напрямку. Хоч і не довелось працювати за професією, доля зробила свою справу. Щасливий випадок допоміг майстрині знайти себе в мистецтві в’язання.

Зараз Олеся має своє робоче місце на кухні, яке зробила для себе найзручнішим та найзатишнішим, де вона на радість своєму серцю в’яже. Тут вона може втілювати свої ідеї. Майстриня не звикла когось наслідувати. Кожна її робота є унікальною та не має аналогів. Олеся, як творча людина, завжди прагнула зробити щось по-своєму, не так як у всіх. Із прагненням нікого не наслідувати, вона зробила для себе свою першу в’язану сумку, яка дуже сподобалась подрузі майстрині. Подарувавши кілька виробів приятелькам, Олеся вирішила розвиватись у цьому напрямку. Адже в’язання може стати не лише улюбленим хобі, а й роботою, яка буде приносити задоволення та гроші. Свої творіння майстриня намагається робити простими, щоб припали до вподоби будь-якій людині. У той же час, її вироби є оригінальними, якісними та красивими.

Неодноразово майстриню запрошували на виставки рукоділля, але вона постійно відмовлялась. Лише тоді, коли дізналась про першу виставку в’язання в мистецькому форматі « Тепла осінь », набралась сміливості та взяла участь. Зізнається, що в’язання дало їй не лише можливість втілювати свої ідеї, але й змогу навчитись такій рисі характеру, як терпіння. Майстриня хвилюється за свої роботи та сподівається, що відвідувачі неодмінно гідно оцінять її старання.

Олеся вважає, що її роботи зайняли належне місце у виставці і вдячна за те, що отримала важливий досвід, який знадобиться їй і на потім. Відвідувачам бажає гарно провести час у затишній атмосфері і знайти у виробах майстрів річ своєї мрії чи натхнення на втілення найнесподіваніший ідей.