Мистецтво гри в бісер

19 березня 2015 рік
сайт Хрещатик

У Києві проходить Всеукраїнська виставка бісероплетіння
Понад 20 майстрів цієї майже ювелірної справи представили свої роботи — вишитий традиційний народний і дизайнерський одяг, жіночі прикраси, картини, ікони.

«Ще князь Володимир своїй дружині Рогніді розказував, що вона має одягатися нарядно. У літописах можемо зустріти, що Рогніда з монахинями і бояринями вишивали бісером,— наводить цікаві історичні факти ідеолог виставки, генеральний директор Центру української культури та мистецтва Світлана Долеско.— Закінчувалася вишивка — княгиня особисто збирала весь бісер, який не був використаний, і ховала його. Адже за князівських часів бісер був дуже дорогим, дорожчим за коштовне каміння: його можна було видобути ще, а бісер доводилося лише купувати».

Мистецтво вишивання бісером бере свій початок понад 2 тисячі років до н. е. Воно є цілком традиційним для всієї території України, хоча нині більше збереглося в західних областях. Свідченням цього стали традиційні жіночі прикраси з бісеру: гердани, силянки, кризи. А також борщівські (Тернопільщина) та буковинські (Чернівецька область) жіночі сорочки, прикрашені пацьорками (намистинами) і вишиті бісером. На них позначаються впливи країн-сусідок, а також той факт, що одна з них — Чехія — була найбільшим тогочасним європейським виробником бісеру. «Ми й зараз використовуємо тільки чеський бісер. Він хоч і дорожчий, але значно кращий в роботі,— діляться професійними секретами майстрині Наталя Ребрик і Іванна Марчук.— Узори нашиваємо одна з одної, адже Борщівський район славиться своєю вишивкою».

Жінки вишивають не лише традиційні орнаменти, а й люблять «прифантазувати своє». «Це душевна потреба. Я раніше нитками вишивала, але це трохи задовго, тож зараз розшиваю бісером. У нас вишиває все село, кожна жінка. У мене мама вишивкою заробляла на хліб , коли ще під Польщею були — бо біднота, — говорить пані Наталя. Вона сміється і заперечує, що працювати з бісером можуть лише флегматичні люди.— Ні, що ви. Я така швидка, як електровіник! А то сіла — відпочила душа, заспокоїлася. Бо минулого року з Майданом я так переживала, що двічі в лікарні лежала. А потім виключили телевізор, дівчата прийшли: не будеш дивитися. То я вишиваю».

Вишивання бісером було поширене й у центральній Україні. Та традицію українського бісероплетіння було остаточно знищено в 1905-1907 роках. «Тоді з’явилося багато книжок історії плетіння з бісеру в Росії, де згадуються як російські школи Харкова, Полтави, Чернігова,— продовжує розмову Світлана Долеско.— Останнє видання було ще за 1953 рік, після цього велике затишшя. І лише зараз починається відновлення слави бісеру».

Це вже четверта виставка поспіль, де понад 100 українських майстрів можуть презентувати свої ви-твори. Популяризація традицій вишивання бісером, обмін досвідом між майстрами є основною їх метою. «Але ця особлива тим, що роботи вже можна впізнати без етикеток, за авторським почерком»,— зауважує організаторка.

Так, серед робіт писанки, ікони, картини, сорочки, керсетки й запаски, капелюшки й сучасне вбрання, оздоблене бісером, прикраси (силянки, кризи, гердани, кольє, браслети, сережки, ґудзики), у тому числі й техніка ручного мереживоплетіння анкарс і фріволіте. Серед експонатів показані також не лише авторські роботи, а й набори для вишивання. Організатори пішли на такий крок свідомо, аби заохотити відвідувачів до вишивки і показати їм, що це просто.

Попри стереотип, що бісер — заняття жіноче, глядачі можуть побачити й роботи майстрів-чоловіків, які одразу привертають погляд своєю красою та оригінальністю. Зокрема це морські пейзажі Олега Яковлєва і дипломна робота випускника інституту декоративно-прикладного мистецтва й дизайну ім. М. Бойчука Руслана Панчука — блуза, що технікою виконання та колористикою нагадує полотна Густава Клімта.

Під час виставки Світлана Долеско проведе лекції-майстер-класи «Авторська техніка вишивки бісером» (23 та 27 березня, з 15.00 до 16.30). Запис та умови участі — за тел. 063-59-65-189

Матеріали сайту Хрещатик

Детальніше про виставку