«Петриківка» — душа України

23 січня 2015 рік
сайт Хрещатик

В столиці показують витвори сучасних художниць
Традиція унікального мистецтва петриківського розпису, що 2013-го року була внесена до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, продовжується і сьогодні. Свідченням цьому є виставка майстринь, що відкрилася в Центрі української культури та мистецтва на Подолі.

В експозиції, яка розмістилася на другому і третьому поверхах Центру, представлені «мальовки» (роботи на папері), картини на полотні, розписані рушники, тарілки, предмети побуту, оформлені петриківським розписом... А прикрашає зали символ проекту — петриківські пташки миру. До Києва привезли роботи шести художниць: Галини Назаренко, Олени Ярмолюк, Ірини Кібець, Вікторії Шевченко, Тетяни Гарькавої з селища Петриківка та Наталії Малярчук зі Львова, а також студентів кафедри прикладного мистецтва Дніпропетровського театрально-художнього коледжу.

З майстринею петриківського живопису Галиною Назаренко організатор виставки Ніна Берневіч познайомилася лише рік тому — і це мистецтво захопило її своєю щирістю, оптимізмом, любов’ю до життя, України і людей. «Це вже наш третій проект,— розповіла пані Берневіч «Хрещатику».— Наприкінці вересня минулого року перший проект пройшов у приватній галереї в Тбілісі — й це була перша виставка петриківського розпису в Грузії. Грузини напрочуд тепло зустріли наших художниць, ми проводили майстер-класи в дитячих школах, різних установах. Також майстрині створили панно, яке прикрашає центральний вхід бізнес-коледжу в Батумі, до малювання якого залучився навіть місцевий учитель фізкультури. Другий проект втілили в Чернігівському національному заповіднику «Чернігів стародавній» восени 2014 року. Ми були здивовані, коли до нас малювати пташок прийшли студенти училища внутрішніх справ — всі у формі. Це приклад того, як потрібно виховувати молодь незалежно від того, яку освіту вона здобуває. Уявіть, які міліціонери в нас будуть — такі, що вміють малювати «петриківкою!»

Витвори на київській виставці дуже різноманітні — від вишиваних хустин і рушників до розписаних столів, скринь, тарілок. Так само різняться й сюжети — від квітів і пташок до портретів та побутових сцен. «Кожен майстер має свій почерк — навіть ту саму цибулинку чи калинку можна намалювати по-різному,— підкреслює Тетяна Гарькава.— За одними й тими ж елементами, технікою буває різне виконання робіт. Цю традицію ми передаємо дітям. У 2012 році в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі на спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво» відкрилася спеціалізація «Петриківський розпис». Роботи наших студентів вже об’їхали півсвіту». З-поміж інших вирізняються роботи львівської художниці Наталії Малярчук — із сучасними сюжетами (і деякі — навіть на темному фоні, що нехарактерно для петриківки). «Я звернулася до петриківки років із п’ять тому, коли знайшла вчительку, адже без знання техніки працювати неможливо,— підкреслила вона.— З того часу малюю на всьому, на чому можна, навіть на шкіряному одязі... Розписую подарунки. Для мене петриківка є видом медитації». Деякі роботи Наталії Малярчук були створені під враженням від трагічних подій в Україні — як-от «Мамай на Майдані», «Слава України», «Горіла шина», «Жертовний букет Майдану», «Я 16 січня», де художниця зобразила себе у вигляді кошеняти з українським прапором.

В рамках виставки її учасники поділяться секретами петриківки на майстер-класі, зокрема — 24 січня о 13.00. Довідки за тел. (044) 425-12-64

Матеріали сайту Хрещатик

Детальніше про виставку