Пленер у музеї-садибі Олександра Саєнка

Колектив Центру Української Культури та Мистецтва шукає дивовижні місця України.

Місця які надихають на творчість, де народжуються талановиті люди.

У місті Борзна, що на Чернігівщині, знаходиться музей, що надає можливість познайомитися і побачити, як творився мистецький шлях видатного українського художника, генія декоративного мистецтва Олександра Саєнка.

З нагоди популяризації творчості славетного митця та підтримки творчої молоді, на території Художньо-меморіального музею « Садиба народного художника України Олександра Саєнка », з 16 по 17 липня 2015 року пройшов пленер з образотворчого мистецтва « Калинова, солов’їна в моїм серці Україна ».
Учасники пленеру – юні учні Арт-студії « Колібрі » (м. Чернігів).

Захід відбувся у рамках довгострокової благодійної програми збереження історико-культурної спадщини, підтримки і навчання здібних дітей та мистецької молоді « Пам’яті українського художника Олександра Саєнка присвячується ». Організаторами художнього пленеру виступили Художньо-меморіальний музей « Садиба народного художника України Олександра Саєнка », Центр Української Культури та Мистецтва, Міжнародний благодійний фонд « Фонд Олександра Саєнка », Президентський фонд Леоніда Кучми « Україна », Арт-студія « Колібрі » та Мистецька галерея імені Олександра Саєнка (м. Борзна).

Відкриття Художньо-меморіального музею « Садиба народного художника України Олександра Саєнка » відбулось 5 листопада 1996 року. На території садиби – будинок, де жив митець та флігель, у якому жила відома українська письменниця Ганна Барвінок протягом останніх років життя. Територію музею прикрашають вікові дуби та сад, закладений за життя художника.

Дім-музей Олександра Саєнка можна вважати подарунком державі від доньки художника Ніни Саєнко. Разом зі своєю донькою Лесею Майданець-Саєнко вона відродила будинок, зробила експозицію творів та предметів побуту родини Саєнків. У музеї зберігаються монументальні панно, виконані технікою інкрустації соломою, гобелени, вибійки, ескізи до кераміки, малярські та графічні роботи. Пані Ніна зазначає : « Протягом кількох років я збирала потрібні речі для експозиції, адже важливо було привести дім під музейну ситуацію. Колекція музею складається з понад 1000 експонатів, включаючи документи, листи, фотографії, відреставровані меблі за життя Саєнка ».

Ніна Саєнко – Заслужений діяч мистецтв України, кавалер ордена княгині Ольги, засновник і педагог Мистецької студії імені Олександра Саєнка для дітей з вадами слуху, художник декоративного мистецтва, мистецтвознавець. Вона успадкувала мистецькі традиції батька і передала їх своїй доньці.
Леся Майданець-Саєнко – донька Ніни Саєнко, художник декоративного мистецтва, кандидат мистецтвознавства, доцент Інституту декоративного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. З дитинства Леся навчалась художній майстерності у дідуся. Ці уроки допомогли їй сформувати власний стиль у декоративному мистецтві.

Крокуючи музеєм
У робочій кімнаті Олександра Саєнка розташований письмовий стіл, над ним виконаний олійними фарбами портрет Тараса Григоровича Шевченка. На столі збереглися речі, якими творив художник : солома, пензлі, фарби. Посередині столу – незавершена робота майстра « Пастушок та вівці ».

Олександр Саєнко є новатором техніки інкрустації соломою. Він довів, що це не тільки життєдайний матеріал, а й цінний засіб для творіння самобутнього мистецтва. Великі та найбільш відомі панно, як-то « Зустріч Семена Палія після Полтавської битви », « Козак Мамай » та « Невільник » виконані у цій незвичній техніці. Тяжка праця українських жінок відображена на панно « На панщині пшеницю жала ». Окрім створення солом’яних панно, Олександр Саєнко працював у техніці « вибійка ». Суть її полягає в тому, що на дерев’яну поверхню гострим предметом наносяться візерунки, а потім розфарбовуються. Далі робиться відбиток на тканину, або папір. В експозиції музею представлені диванні подушки та тканини на ліжках, виконані у цій техніці.

У 1962 році відбулась важлива для митця персональна виставка, де він знайомиться з багатьма відомими письменниками та художниками. Але особлива дружба зав’язалась із українським письменником-драматургом Михайлом Стельмахом. Про це свідчать фотоматеріали, що зберігаються у музеї у вітрині під склом і книга « Хліб і сіль » з дарчим надписом.

У домі-музеї Олександра Саєнка збереглася частина меблів, яку привезла з собою Ганна Барвінок, зокрема диван. Є припущення, що на ньому відпочивав Тарас Шевченко, коли гостював у маєтку Василя Білозерського та Ганни Барвінок на хуторі Мотронівка у 1847 році.

Одну зі стін дому художника прикрашають кахлі, зроблені керамістами міста Ічня. Над ними маленькі голландські плитки кобальтового кольору. Олександр Саєнко зберіг їх у себе в садибі, рятуючи від руйнації палацу графа Розумовського у місті Батурин.

Дякуючи Ніні Саєнко, у вітрині знаходиться 5 книжок про творчість майстра та дві медалі : бронзова і керамічна, виготовлені з нагоди 100 річчя Олександра Саєнка.

Серія художніх пленерів у музеї-садибі О. Саєнка
На території музею-садиби Олександра Саєнка пройшов перший дводенний пленер для вихованців чернігівської арт-студії « Колібрі ». Керівник творчої студії, член національної спілки художників України Лілія Ібрагімова зазначила : « Це перший пленер нашої студії на території садиби Саєнків. Таке місце ми обрали через його дивовижність, майже магічність. До цього ми влаштовували пленери на теренах Чернігівщини, іноді виїжджали у Національний музей народної архітектури та побуту України у Києві ». Загалом у пленері взяли участь 6 живописців : Маргарита Тишковець, Іван Калашніков, Наталія Мельниченко, Олександра Труш, Вероніка Шевченко, Василь Трохименко та Вероніка Шевченко.

Перший день пленеру (16 липня 1025 року) почався з екскурсії музеєм від наукового співробітника музею Алли Кривець. Надихнувшись творчим доробком родини Саєнків, кожен учасник пленеру створив по одній картині аквареллю. Серед творів вихованців арт-студії « Колібрі » – фасад дому-музею, пейзажні композиції, види садиби зі сторони саду та вікові дуби.

Творчий відпочинок молоді митці провели у Мистецькій галереї імені Олександра Саєнка, яка розташована у Борзнянській загальноосвітній школі №1 ім. Христини Алчевської. У ній дбайливо зберігає твори художника директор школи Зінаїда Москаленко. Перший день пленеру завершився переглядом фільму « Новели старого саду » про життєвий і творчий шлях художника.

Наступного дня друга серія пленеру проходила майже без передиху. Окрім створення власних картин, молоді митці взяли участь у майстер-класі з ткацтва від Ніни Саєнко та Лесі Майданець-Саєнко. Майстрині охайно виткали панно « Українські тополі ».

Завершився художній пленер урочистою церемонією вручення подяк молодим живописцям від колективу музею Олександра Саєнка та презентацією виконаних робіт.

Ольга Музиченко від імені Генерального директора Центру Української Культури та Мистецтва Світлани Долеско вручила подяки за співпрацю організаторам пленеру та дипломи за участь у пленері вихованцям арт-студії « Колібрі ».

Автор статті : Тимур Савін

Відеорепортаж