Статті

Творчий шлях художника Юрія Пацана

27-01-2015

Автор: Тимур Савін

У Центрі Української Культури та Мистецтва, в рамках щорічного Свята Новорічної Іграшки відбулась персональна виставка живопису Заслуженого художника України Юрія Пацана.

Талановитий митець, майстер пейзажного живопису Юрій Іванович народився в селі Пархомівка Володарського району Київської області. Дитинство Юрія пройшло як у всіх дітей - весело і безтурботно.
У 1981 році закінчив школу, а згодом пішов до армії. Після повернення з армії навчався в Ірпінському індустріальному технікумі, працював у школі, на машинобудівному заводі, на автозаправці. У 1986 році Юрій Іванович брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, де також працював електриком та водієм дозиметриста. Завданням команди Юрія був збір проб грунту біля ЧАЕС та виявлення рівня радіації.
До малювання Юрій Пацан прийшов після того, як потрапив в автомобільну катастрофу. У 36 років майбутній живописець опинився прикутим до ліжка. У нього дві доньки, одна ходить у четвертий клас, друга – у шостий.
«От що робити? Батько лежить, дружина – вчителька. Ви знаєте, як заробляють вчителі, структура бюджетна, грошей немає. Де ж себе реалізувати і як допомогти сім’ї?», – розмірковує він.


Лежачи, Юрій починав створювати вироби з пластикових пляшок, з яких виходили квіти, листя та гілки. Потім перейшов на різьбу по дереву і робив невеличкі рамки з візерунками. Після рамок у Юрія з’явилася ідея створення ікон. Церква дала майстру благословення і він спершу зробив ікону Герасима, Іона та Питирима, а потім образ Ісуса Христа.

Добрий товариш Юрія порадив не робити витвори з пляшок через те, що при плавленні пластик виділяє токсичні випари, що шкідливо для легенів. Він же порадив йому спробувати малювати. І от Юрій Іванович спробував. Дітки приносили йому шматки фанери з тканиною, на які майстер перемальовував казкові сюжети. Друзі художника приходили і підбадьорювали: «Диви, яка краса! Гарно в тебе виходить! Юро, продовжуй, не зупиняйся!».


Першу художню роботу майстер створив 15 років тому. Картина була подарунком для дядька Тетяни, дружини Юрія. Він працював у селі на фермі, часто їздив на конях. Юрій намалював конячку біля берези, адже йому здалося, що вона виглядає казково, хоча зображена нереально і мовби нежива.
Потроху він цікавився технікою художнього письма знаних майстрів. «У мене просто пішов потяг до живопису, до поезії на полотні. Щоб відтворити це, необхідна теоретична база: якою технікою краще малювати, як змішувати фарби для відтінків – нюансів вистачає», – пояснює Юрій. На персональні виставки Юрія приходять відомі художники – Леонід Андрієвський, Микола Шелест, майстри, визнані за кордоном.


Леонід Андрієвський на одній з виставок Юрія Пацана сказав таке: «Юро, все дуже гарно, але ми тебе до нашої школи не візьмемо. Юро, ти сам себе знайшов. Школи тобі не потрібні». Для художника власний стиль письма – не копіювання або дублювання когось, і є головним скарбом для нього.
Оскільки Юрій Іванович закінчив Ірпінський індустріальний технікум і здобув технічну освіту, він дуже полюбляв креслення. Під час навчання він пробував створювати чіткі геометричні форми. Без проблем виходило малювати проекції геометричних фігур. Але в художньому малюванні інші прийоми, важливо передати глибину картини, лінії згладжуються, конкретність відсутня. Думка про те, що художнє малювання дарує свободу простору на полотні підштовхнула живописця на створення пейзажів.


Деякі художники радили Юрію під час малювання пейзажів вдягати окуляри і відходити на кілька метрів від полотна, щоб через призму оптичної лінзи побачити розмитість картини і позбутися геометричних ліній. Так створюються картини, які треба дивитися на відстані 5-10 метрів. Дійсно, в сучасному мистецтві є такі техніки малювання, сюжети в них змінюються не тільки за віддаленим поглядом на картину, а й за зміною розташування полотна.
Юрій вирішив, що не обов’язково втомлювати глядача, щоб той бігав і потім знов вертавсь до картини. На його думку глядач має зрозуміти картину, тільки-но він її бачить.

Тема катастрофи на ЧАЕС не знайшла відображення на полотнах живописця. Як зазначає художник, йому не подобається зображувати смерть та руїни. Живописцю не треба виносити руїни та смерть на полотно, життя здорове та прекрасне, а наслідки Чорнобильської аварії жахливі.
Не відображає Юрій Іванович і сюжети Майдану та війни на Донбасі. «Якщо мене попросять намалювати Хрещатик, намалюю у первозданному вигляді, зроблю акцент на красі архітектури. Українцям треба разом зосередитися на творчому та доброму, і тоді ми переможемо і пересилимо будь-якого ворога», – каже художник. Картина має лікувати душу людини, яка може підійти до твору й сприйняти те, що завтра буде краще, а прикрощі та біди відступлять.
Юрій Пацан каже, що не вірить Дарвіну. На його думку, людина не може утворитися з мавпи, тому що тільки у нас є велика сила всередині. Треба лише дверцята відкрити, щоб ця сила вийшла. А відкрити можна тоді, коли людина працює і не припиняє жити.


На кожній картині Юрій Пацана можна побачити життя: люди, тварини, птахи, русалки, лісові духи. Твори художника є в колекціонерів з Росії, США, Канади, Китаю та Німеччини.
Картини Юрія Івановича – це щоденна праця, і, водночас, слава красі світу, природі та життю. Дивно, бо навіть зимові пейзажі зігрівають глядача, від них віє теплом та домашнім затишком.

Додати коментар


Forum sur abonnement

Коментарі до статті можуть залишати тільки зареєстровані користувачі сайту, скористайтесь, будь ласка, посиланнями нижче для того щоб залишити свій коментар.

Подключениерегистрациязабыли пароль?