Інтерв’ю

Розмова з Романом Магоцьким

06-04-2016

Автор: Володимир Білик

Розмова про творчість, наполегливість і терпіння.

25 березня відбулося відкриття виставки «Ікони – сенс мого життя». В експозиції представлені роботи молодого, але вже знаного майстра вишивки бісером Романа Магоцького. Зокрема, на виставці можна побачити вишиту бісером мапу України, яка є найбільшою в своєму роді.
Романа можна вважати деякою мірою унікумом, бо сьогодні складно знайти людину, ба більше молодого хлопця, який так наполегливо і майстерно займався б такою складною справою, як вишивка бісером.
Наша розмова відбулася перед відкриттям виставки.

***
Проект «Ікони – сенс мого життя» – своєрідна мандрівна виставка. Під такою назвою Ви мали експозиції в кількох містах. Чому Ви обрали саме такий формат?
Я би не назвав це мандрівною чи пересувною виставкою. Це просто серія виставок під однією назвою. Вона мені до душі, бо ясно показує, що для мене означають ікони і чому я цим займаюся.
Ця виставка дуже сильно відрізняється від попередніх. В експозиції багато нових робіт, створених за останні три роки. За цей час я багато чому навчився. А тепер настав час продемонструвати це! До того ж, вперше для широкого загалу представляю вишиту мапу.

Розкажіть трохи про неї. Чому Ви вирішили взятися за такий складний твір?
Ідея зробити таку мапу була давно. Але в мене не було коштів придбати необхідні для роботи матеріали – безліч бісеру, ниток, полотно. Згодом, один мій товариш написав статтю про те, що я збираюся вишивати цей виріб і закликав громадськість допомогти мені в цій справі.
Через деякий час зі мною зв’язався один українець зі Сполучених Штатів Америки й запропонував допомогу. Він вислав деякі кошти. А після цього я вже розпочав роботу. Юлія Федів допомагала з наведенням загального контуру – кордонів, декоративних елементів. Це було цікаво з технічного боку – такий собі виклик, випробовування на міцність.

***
Ви займаєтеся вишивкою вже п’ять років, маєте виставки, спілкуєтеся з пресою. Яке у Вас склалося ставлення до інтерв’ю за цей час? Що Ви для себе отримуєте в подібному спілкуванні?
Увага завжди приємна, тому інтерв’ю приваблюють мене. Можливість розповідати про свої роботи, пояснювати якісь нюанси… Це добре.

Чи не виникають проблеми з шаблонними запитаннями?
Ні. На мою думку, треба проговорювати такі речі, аби не було двозначностей. Питання на кшталт «Що надихнуло?», «Як у Вас вистачає витримки для такої роботи?» чи навіть «А не набридло Вам цим займатися?», звісно, набридають, але нікуди від них не подітися.

***
До речі, а що саме спонукало Вас займатися вишивкою бісером? Відомо, що навчила Вас материна знайома, розкажіть як це сталося?
Одного дня мати розказала про свою знайому, яка почала вишивати ікону. Нас з сестрою це дуже зацікавило. Але в останній момент сестра перехотіла і запропонувала мені спробувати замість неї. Я пішов, мені показали як правильно в’язати вузлики, в який бік шити, почав робити. Таким чином, помаленьку вишив ікону «Свята родина».

Чому саме ікони?
Створювати ікону, обмірковувати її композицію, підбирати градації кольорів – це надзвичайний духовний досвід. До того ж, мені цікаво досліджувати естетичні можливості ікони.

Що переконало Вас у тому, що цим варто займатися?
У мене були деякі проблеми зі здоров’ям. Ця праця допомагає мені. Це дає стимули до життя. Вишивка для мене – головне заняття в житті. Я дійшов до цього. Вишиваю щодня, окрім свят.
Після того, як почали купувати роботи, я познайомився з Романою Кобальчинською. Вона дуже допомогла мені. Завдяки їй відбулася перша виставка моїх творів у Національному музеї архітектури та побуту України. Пані Романа допомагала у вирішенні організаційних питань.

Чим обумовлений вибір сюжетів?
Все за церковним каноном. Інколи хочеться зобразити Ісуса чи Марію. Я переглядаю різні ікони, думаю, як би це зробив сам. Пізніше починаю добирати, комбінувати різні елементи. Визначаюся як все буде виглядати. Але на цьому підготовка не завершується. Зазвичай, коли я повторюю сюжет – намагаюся вносити деякі зміни – інша гамма кольорів, відмінне обличчя. Адже повністю відтворити роботу – занадто кропітка і не дуже виправдана праця. Краще потроху просуватися вперед, обмислювати свою роботу. Можна сказати, що кожне повторення сюжету є варіацією.

Якими техніками Ви зазвичай користуєтеся?
Півхрестик або викладання в пряму лінію. Це основні. Але все обумовлено характером роботи і тим, чого я хочу досягнути у тій чи іншій роботі.

У скільки етапів проходить робота?
Спочатку я визначаюся з розмірами твору. Потім художниця готує обличчя, прописує лик. Одночасно з нею я починаю підбирати кольорову гамму, комбінувати. Далі – починаю вишивати. Тривалість роботи залежить від твору. Важливо час від часу отримувати сторонню, свіжу думку про роботу. Це дозволяє дізнатися чи треба вносити якісь зміни.

У Вас є помічник – художниця Юлія Федів. Розкажіть про Вашу співпрацю?
Юлія – знайома мого товариша. Одного разу він розповів про неї і те, чим вона займається. Це мене зацікавило. Трохи пізніше я замовив їй намалювати деякі елементи на іконі. Мені дуже сподобалася така форма роботи. Це суттєво роширило мої можливості і тому ми почали співпрацювати. Вона допомагає з формуванням сюжету. Зазвичай вона виконує обличчя, руки. Це додає унікальності кожній роботі.

***
Які якості треба виробити для початківців, аби успішно займатися вишивкою?
Набратися терпіння. Посидючість. Бажано не гарячкувати. Спокійно ставитися до помилок. У кожного свій режим роботи. А дисципліна виробиться з часом.

***

Додати коментар


Forum sur abonnement

Коментарі до статті можуть залишати тільки зареєстровані користувачі сайту, скористайтесь, будь ласка, посиланнями нижче для того щоб залишити свій коментар.

Подключениерегистрациязабыли пароль?