меню сайту
19 листопада 2012
Фотовиставка «Руки майстрів, що творять дива»
Руки творця перемоги. Руки людини можуть творити різні дива. Одне з найбільших - перемога у Другій світовій війні. Ось ці руки відвоювали для всіх нас Перемогу. Ось такі вони руки творця Миру.
Жужжит моя прялка, растет потихоньку клубок,- всей ниткою можно измерить немало дорог...
Коли маєш витончений смак, натхнення й посмішку в руках, то жмутик листя кукурудзи враз може перетворитись на норовливого коника.
И озарённый вдохновеньем, Держа увянувший цветок, На миг остановил мгновенье, Металла изрубив кусок.
Главные руки оркестра.
Кобзарь.
Мій учитель ...Впади навколішки і світ увесь прийми У вирізбленні майстром часом руки, Хай сяють переливами роки В мереживі глибоких візерунків...
Музыка земли - музыка ЖИЗНИ...
Подарувати скляній квітці життя...
Невпинно, неквапливо одвічні руки Майстра розмовляють з деревом.
Ажурна краса. Початок...
Смычок все понял, он затих, А в скрипке это все держалось... И было мукою для них, Что людям музыкой казалось.
Только руки и струны...
Гончар – не просто майстер, це добрий чарівник,в чиїх руках шматочок глини стає живим, а візерунок промовляє сам за себе.
Володарі пензля та палітри...
Руки цього Майстра творили Історію, вони – Вічні.
В руках майстрів, натруджених, умілих, Горить любов важкого ремесла. Крізь піт і біль, у душах поглядів узрілих, Натхненно творяться дива.
Во славу древних богов...
На тайный рисунок так много энергий затрачено, Что многое будет дано, но и спросится строже...
Творенье рук его свершилось, И жизни не было конца- В металле роза возродилась Из нежной страсти кузнеца.
Каждый миг сияния Земли, Мы плетем узор судьбы людей! Нить вплетаем радужной любви. И поток Божественных идей!
Веретено может отдохнуть.
С любовью к детству...
Воистину прекрасны руки ювелира! И кожа нежная, как лепесток цветка. Любая женщина отдаст пол мира, Чтоб для него была она одна.
В оркестре духовом великолепно, Когда идёт торжественный парад. И в залах, и в садах для нас волшебно Мелодии воздушные звучат.
Идёт жизнь... Стучат спицы...
Пережитое - пёстрым бисером В одно тугое полотно На нитке, тоненькой немыслимо, Пречудно переплетено.
Когда Медведица в зените Над белым городом стоит, Я тку серебряные нити, И прялка вещая стучит.
Досвід - нащадкам...
Духмяна кава кипить в старенькій турці, руки майстра гостинно чаклують. День обов’язково вдасться!
Руки майстра творять дива - дбайливо передають знання, любов до своєї праці та непереборне бажання творити! Руки вчителя - ось з чого починається справжній Талант!
Скажіть, а хіба це не диво – на тендітній яєчній шкаралупці малювати Всесвіт почуттів, сподівань та кольорів?..
Когда Бог слепил человека, остался у Него один неиспользованный кусок. - Что слепить тебе из него? – спросил Господь у человека. – Слепи мне счастье...
Каскад чешуек стружки мелкой спадает с чурбачка сухого. Запечатляется в поделке момент движения живого.
Майстриня "келії сонця". Захід сонця, чисте полотно, голка, нитки... Стібок, ще стібок, - і променями вранішнього сонця на гуцульському вишитому рушникові люди зустрічають день прийдешній, як сотні років тому, так і сьогодні.
Рождение чеканки.
