Яке майбутнє чекає книгу ?

6 жовтня 2015 року відбулася жвава дискусія про мистецтво книги, про її сьогодення та майбутнє.

Жвава дискусія про мистецтво книги, про її сьогодення та майбутнє відбулась серед мистецтвознавців, письменників, художників, видавців та небайдужих читачів 6 жовтня 2015 року в Центрі Української Культури та Мистецтва. Організатори події : Університетське видавництво « Пульсари », Президентський фонд Леоніда Кучми « Україна », Центр Української Культури та Мистецтва.
Думку про те, що книга – окремий різновид мистецтва, підтверджують насамперед видавці. Видавнича справа робить книгу не лише текстом на папері, а й досконалим твором мистецтва, над створенням якого працюють художники, дизайнери.

Що стало поштовхом до розмови про книгу ? У наш час чудово розвивається електронна книга. Вона зручна у використанні, займає небагато місця, а вмонтована карта пам’яті здатна зберігати понад 1000 книг одночасно. Цей факт вражає. Так, у Канаді вчені винайшли новий спосіб зберігати літературу на мікрочіпах терміном до 10 000 років. Виникає питання : літературне надбання сучасності в якому вигляді побачить людина через десять тисячоліть ? Чи буде такий формат давати таке ж естетичне задоволення, як і паперова книга ?
Також надзвичайно важливим є питання художнього рівня ілюстрацій у сучасному книжковому мистецтві. Лариса Копань, директор видавництва « Пульсари » та модератор дискусії, окреслила цю проблему й привела власний приклад. « Нещодавно онук запитав мене, чи великі зуби в комарика ? Я відповіла, що в нього немає зубів. Виявляється, він побачив у книжці відповідну ілюстрацію. Діти читають неправдиві, подекуди жахливі книжки ! » – зазначила Лариса Копань.

Участь у дискусії взяли відомі письменники : Богдана Горинь, Валерій Шевчук, Ганна Чубач та Галина Невінчана. Майстер психологічної прози, інтерпретатор українського літературного бароко Валерій Шевчук на прикладі виданої у 2015 році книжки « Київський Атеней. Мистецький Київ XVII – XVIII століть » довів важливість живої книги. « Моя нова книга – невідомий пласт барокової культури. Я кажу « барокова культура ». А чи може комп’ютер створити автентичну культуру ? Ні, бо він мертвий, а культура – явище духовне. Без книги немислима цивілізація. Без комп’ютера – мислима, адже сотні поколінь прожили без нього. Водночас, люди оточували себе кращими зразками світової літератури. А за допомогою електронних засобів прекрасно виходить орієнтуватися у світовій системі інформації », – каже Валерій Шевчук.

Задля створення живої книги люди йшли на справжні подвиги. Під час дискусії письменниця Галина Невінчана презентувала книгу « Тарас Бульба » видавництва « Пульсари » з ілюстраціями художника Віктора Невінчаного (батька письменниці).

« Любов до книги фактично врятувала життя моєму батькові. На 14 років він став в’язнем таборів ГУЛАГу через свої проукраїнські погляди. Друзі передали йому захалявну книжечку Миколи Гоголя « Тарас Бульба » в паперовій палітурці, менше формату А5. Читаючи її, батько бачив перед собою Тараса Бульбу, Остапа і Андрія. Уява додавала сил виживати в нелюдських умовах. За фахом Віктор Невінчаний був інженером-фортифікатором. « Система » використала його за призначенням, направивши працювати в конструкторське бюро. Доступ до паперу і фарб надали, але « суто за призначенням ». Любов батька до малювання вилилась у 45 ілюстрацій до повісті « Тарас Бульба » Миколи Гоголя », – розповідає Галина Невінчана.
Серед присутніх були літератори : Наталя Околітенко, Сергій Цушко, Михайло Гречка, Станіслав Чернілевський, Людмила Тарнашинська, Наталя Крутенко, Інна Залізнюк. Участь у дискусії взяла Ніна Саєнко, відома майстриня, мистецтвознавець, автор кількох фундаментальних видань та наукових статей.

Захід відвідали студенти і викладачі Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ « КПІ ».
Розуміння суті мистецтва книги в суспільстві буде триматися на читачах. Письменники й упорядники прагнуть, щоб книга все-ж таки читалася. З цією метою в багатьох країнах, на початку XXI століття запровадили спеціальні державні програми поширення впливу книги у суспільстві. Так, Центр книги Бібліотеки Конгресу США втілив у життя 4 програми : « Любов до читання на все життя », « Книги змінюють життя », « Читання відкриває нові світи » і « Створимо націю читачів ».
Микола Жулинський, політик і літературознавець, пояснив, що перед впровадженням цих програм у США досліджували рівень неписьменності населення та економічні втрати від неї.

« Американський уряд підрахував, у скільки ж обходиться державі неписьменність її громадян. Цифра приголомшлива – 237 мільярдів доларів ! » – каже Микола Жулинський. Подібні програми дуже поширені у світі. Наприклад, у Бразилії в офіційній державній газеті « Diario Oficial da Uniao » в 2012 році почав діяти закон, в якому офіційного статусу набула державна програма для ув’язнених « Спокута через читання ». Федеральні в’язниці скорочували термін ув’язнення на 4 дні на рік, якщо ув’язнений прочитає 1 книгу та напише після її прочитання есе, яке потім буде розглядатись спеціальною комісією.
В Україні також варто якомога скоріше запроваджувати такі програми. Дискусія « Мистецтво книги » – це один із кроків у цьому напрямку.