Виставка Ікебани

Напередодні весни, 29 лютого, в Центрі Української Культури та Мистецтва відкрилась виставка Ікебани.

Виставка привернула увагу численних киян та гостей міста. Більше того – виставка відкрилась до традиційного японського свята ляльок. Організаторів було аж двоє - Київське відділення Школи ікебани Ікенобо та Українсько-Японський центр НТУУ “КПІ”. Та відбулась вона зовсім невипадково : вона приурочена 550-річчю Школи ікебани Ікенобо та 20-річчю дипломатичних стосунків України та Японії.
Ікебана (в перекладі з японської – « живі квіти ») – унікальне явище, притаманне японській культурі На відкриття виставки завітала професор ікебани Ямада Мідорі (Японія), яка провела невелику демонстрацію мистецтва ікебани. Вже близько 50 років вона професійно займається ікебаною школи Ікенобо. ЯмадаМідоріє професором со-катоку (вищий ступінь професора Ікенобо), кавалер японського Ордена « Рубинова зірки, золоті та срібні промені ». З мистецтвом ікебани кияни познайомилися 1994 року, коли професор ЯмадаМідорі вперше відвідала столицю України. З того часу вона щороку приїздить до Києва. Ця чарівна жінка познайомила киян не тільки з мистецтвом ікебани, а також чайної церемонії, гри на старовинному музичному інструменті кото, живописно-поетичної мініатюри та зі старовинними японськими танцями.За її клопотання 1999 р. було організовано Київське відділення філії Інституту ікебани Ікенобо в країнах СНД – спочатку як курси ікебани при Посольстві Японії в Україні, а потім як курси в Українсько-японському центрі при КПІ.

На виставці були представлені композиції з живих квітів, створені Ямадою Мідорі (живе в Японії, але заради цієї виставки більше тижня провела в Києві), а також більше 50 робіт викладачів та студентів Київського відділення Школи ікебани Ікенобо. Також представлена колекція ляльок, які традиційно виставляють в Японії на весняне свято ляльок Хіна-мацурі.
В ікебані, як в дзеркалі, відбилося світосприйняття японців, їх релігійні і естетичні поняття, давні філософські принципи. Корені цього мистецтва губляться в глибині віків і пов’язані з національною японською релігією сінто (« Шлях богів »).
Здавна в Японії існував звичай підношення польових квітів і трав різним божествам. Священними рослинами прикрашали вівтарі та храми під час свят, присвячених божествам, вплітали у волосся квіти, травами уквітчували одяг, ноші з божественними реліквіями.

У VIII ст до Японії разом із буддизмом прийшов звичай підносити квіти Будді. В деяких буддійських монастирях ікебана стала частиною релігійної практики, своєрідною мантрою, втіленною в квітах. Є підстави припускати, що принципи складення композицій відточувалися та передавалися від вчителя до учня не одне покоління ченців ще задовго до офіційної дати заснування першої школи ікебани. Такою школою, від якої бере початок мистецтво ікебани, є Ікенобо. Від неї ж походять і решта шкіл ікебани, що існують у сучасній Японії. Школу Ікенобо було засновано 550 років тому (1462 р.) в м. Кіото, у невеличкому храмі Роккакудо, побудованому принцем Сьотоку Тайсі. Поряд зі ставком (Іке), в якому купався принц Сьотоку, згодом побудували маленьку келію (бо), де жили буддистські ченці. Від цього і походить назва школи – Ікенобо – « келія біля ставка ».
Звичайно, з часом сакральне значення ікебани відійшло на другий план, але й зараз традиційні композиції з квітів, на відміну від флористики, не просто показують красу геометричних форм і поєднань кольору, а мають глибокий філософський сенс, виражають естетику і світосприйняття японців.
Виставка тривала із 29 лютого до 4 березня 2012 року та користувалась неабиякою популярністю в киян та гостей міста. Також помилуватись красою квіткових композицій завітала дружина Посла Японії в Україні Саката Йоко, і залишилась приємно враженою тим, як в Україні цінують неповторне мистецтва ікебани.
Наглядачами виставкової зали на час виставки були самі майстрині ікебани, які доглядали за композиціями, проводили імпровізовані екскурсії відвідувачам, відповідали на численні запитання. Половина терміну виставки припала на вихідні, і групи екскурсантів змінювались одна за одною. Що й сказати – квіти були й залишаються чимось неземним, до якого люди так і тягнуться, аби збагнути цю гармонійну квіткову суть…
Переглянути виставку....
Фотозвіт про виставку...