Вишиті панно

Відбулось відкриття виставки "ВИШИТІ ПАННО".

Президентський фонд "Україна" Леоніда Кучми та Київський Державний Інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука презентували творчу виставку "ВИШИТІ ПАННО".

Виставка « ВИШИТІ ПАННО » репрезентує яскраву сторінку української культури в сучасному вишивальному мистецтві. Напрямок сучасної вишивки стрімко розвивається і збагачується новими експериментальними підходами, оригінальними композиційними вирішенням та застосуванням авторських технік виконання. Значно розширюючи художньо-стилістичний діапазон та демонструють різноманітні композиційні підходи наповнюючи кожен вишитий твір глибоким філософським змістом.
Творчу виставку прикрашають художні сучасні вишиті декоративні твори викладачів та студентів кафедри « Художній текстиль і моделювання костюма » спеціалізації « Художня вишивка » Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Це один із провідних інститутів столиці, який спираючись на кращі художньо-творчі традиції, вже завоював авторитет, високим художньо — професійним рівнем підготовки фахівців декоративно-прикладного мистецтва і дизайну.
В експозиції представлено сімнадцять українських сучасних авторських вишитих декоративних панно, які є унікальними, вони наповнені елементами новизни та мають свіжість погляду.
Панно — це своєрідний синтетичний твір, у якому поєднані особливості орнаментальної вишивки та техніки її виконання. Це справжній витвір мистецтва який має основну та доповнену частини. Головний елемент якого заповнює центральне композиційне вирішення, де малюнок гармонійно перетікає з одного орнаментального мотиву в інший, насичений різноманітним поєднанням кольорової гами та технологічним виконанням. Саме слово « ПАННО » в перекладі з латинського « pannus » — шматок тканини. Як текстильний художній твір воно може мати багато різновидів форми, фактури тощо.

Серія вишитих декоративних панно демонструє сучасне бачення характерних особливостей художньо-образної мови української народної вишивки. Студенти разом з викладачами творчо інтерпретують, переосмислюють та доповнюють неординарні композиційні пошуки нових вишивальних можливостей. Кожна вишита робота наповнена глибоким філософським підтекстом, демонструючи дивовижну трансформацію та шляхи перевтілення національних традицій у своїх сучасних вишитих творах.

Автором ідеї та куратором проекту є Народний художник України, академік Української Академії Архітектури України, кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри художнього текстилю та моделювання костюма Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука професор Жоголь Людмила Євгенівна.
Поряд з творчими роботами студентів представили широкому загалу свій творчий доробок викладачі інституту. Прекрасні фахівці-педагоги Феоклістова О.В., Костюкова В.М., Авдеєва Л.B., Жураківська І. В., Погорецька В.А., пропагують і навчають студентів народних традицій вишивального мистецтва, створюючи сучасні високо — мистецькі художні твори з новим трактуванням та утвердженням їх одночасного існування в нашій українській культурі.

Всі викладачі відділу художньої вишивки творчо працюють в дружньому колективі, у кожного простежується свій напрямок, підхід, бачення, трактування, але єдине бажання та завдання, яке об’єднує всіх — це зберегти національні традицій та збагатити і не втратити глибинний зв’язок з народними джерелами, розвиваючи вишивальне мистецтво, доповнюючи його синтезуючою сучасністю. Мета цього мистецького заходу — показати основні напрямки і здобутки педагогічної та творчої діяльності колективу інституту, ознайомити митців і широкий загал зі зразками мистецьких творів провідних викладачів та студентів. На зразках фондової колекції вишитих декоративних панно продемонструвати шлях формування самобутньої української мистецької школи декоративно-прикладного мистецтва. А також привернути увагу громадськості до відродження та збереження традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва, народних художніх промислів ; виявленню молодих творчих талантів, які б в подальшому примножили національну мистецьку скарбницю та культурну спадщину України.

Долеско Світлана, генеральний директор Центру Української Культури та Мистецтва :
 В першу чергу я хочу сказати подяку не організаторам, а першу подяку я хочу сказати батькам тих студентів, які виховали дітей в тій культурі, в тому розумінні, і в тому бажанні створювати, то перша книга пошани це — ота, друга пошана – це викладачам, які взяли ту дитину, яку батьки привели. Задача викладача підкреслити, чи людина загорілася, щоб вона творила, і вже потім далі – подяки організаторам. Це неймовірно складна робота, і в першу чергу збирати пресу на такі заходи – саме культурні, саме традиційні, а вони в нас люблять ходити, нажаль, на інші заходи, де багато крові, піару, брехні, а тут вишивка якась…
Я хочу ще сказати, що обов’язково треба цю виставку студентів зробити у залах Центру Української Культури та Мистецтва – на усіх поверхах — це 450 м кВ. – Достатньо ? Якщо буде не достатньо, то після першого раунду буде другий, третій…
Що стосується того, що держава не підтримує, « повинна », то держава нічого не повинна. Що таке держава, що таке нація ? Ніхто нікому нічого не повинен.
Я трошки емоційна, хотіла сказати інші слова, але маю сказати це : була в моєму житті така історія – у 1991 році у художній технікум я здавала іспити, я здала живопис – 4, композиція – 5, графіка -5, мені не вистачило дві трійки, щоб поступити : російська мова – 2, я не знала російську, я не розуміла чому мені, як митцю треба знати російську мову, щоби туди поступити, а ті хто здавали 4 і з до цього, а російську – 5, вони пішли вчитися. Тому, насправді, все залежить тільки від людини : якщо ви будете підтримувати майстрів, і моє ім’я серед них, так само, як і ваше, і коли я їм кажу : « Не робіть той ширвжиток, не робіть – сьогодні ви продасте, а завтра ми станемо не цікавими світу, ми будемо робити таке, як роблять усі » ! І дай Бог, щоб ці студенти, ці молоді люди, які сьогодні випускаються, робили не таке, як всі, щоб вони зберігали, щоб ми були цікаві світу, для того, щоб було що показати там, для того, щоб тим пишалися.

Тому, будь ласка, всіх студентів зі всіма роботами я запрошую на безкінечний раунд виставок в Центрі. Щиро дякую.