Свято Новорічної іграшки

Ялинкові прикраси по своїй суті — це символ єднання родини, адже раніше їх створювали у вузькому сімейному колі, вони служили родинними оберегами.

А ялинка з давніх-давен була засобом захисту сімейного вогнища від злих духів. Ялинкові прикраси з плином часу ставали сімейними реліквіями, зберігались та передавались від покоління до покоління. За кожною такою іграшкою стояла своя неповторна сімейна історія.
Задля того, щоб відновити теплі родинні традиції святкування Нового Року та Різдва, щоб започаткувати у сім’ях відвідувачів нову традицію – традицію створення в родинному колі новорічних ялинкових прикрас своїми руками, із 10 грудня 2011 року по 14 січня 2012 року в Центрі Української Культури та Мистецтва ожила справжня родинна казка — Свято Новорічної Іграшки.

На цій виставці дивовижно поєднались передноворічний настрій, виставка антикварних радянських, та сучасних авторських ялинкових іграшок, а також низка незабутньо цікавих родинних майстер-класів з виготовлення новорічних прикрас.

Експозиція була різнобарвною, представила як народну різдвяну іграшку-оберіг, так і антикварні ялинкові прикраси, та іграшки радянської доби.

Особливо барвистою і багатою була колекція сучасних авторських ялинкових прикрас.

Більше 30 майстрів з усієї України долучились до Свята Новорічної Іграшки. Відомий львівський колекціонер Іван Гречко привіз прикраси, які багато років тому створював на Новий рік для своїх доньок. Представив близько 50 прикрас – це і зірочки, і ланцюжки, сніжинки, ляльки, і дивовижні ляльки. Колекція Івана Гречко – сімейна, надзвичайно цінна, трепетна, адже вона створювалась у важкі повоєнні десятиліття із простих підручних матеріалів, коли навіть хліба не вистачало… Але скільки тепла, щирості в цих іграшках ! Незважаючи на важкі роки, обставини, новорічне свято жило, і зігрівало серця родин.

Завітавши на виставку, кожен відвідувач ніби потрапив у своє дитинство, новорічне минуле. Антикварні іграшки із приватної Лади Лузіної повертали у казки Ганса Крістіана Андерсена. Ялинкові прикраси та новорічні листівки радянської епохи із колекції харків’янина Валерія Лейко викликали в наших гостей теплі посмішки та вигуки : « О, і в нас така іграшка була !..А в моєї бабусі теж є такі ялинкові прикраси ! ».

Валерій Лейко – незвичайний колекціонер, адже він в Харкові створив справжній Музей Дитинства, де зібрав позитивні іграшки радянської доби. На Святі Новорічної Іграшки пан Валерій радував дітвору майстер-класами із художнього підписування листівок (до речі, справжніми чорнилами !), майстерними фокусами та казковими історіями про іграшки. Одним словом, посміхались всі-всі-всі !

А яке захоплення в діток викликала традиційна різдвяна вишня, прикрашена майстринями Ольгою Мальцевою та Світланою Ходячих ! Янголятка з тканини та паперу, зимові писанки, зірочки із тіста, фетрові ялинки, солодкі прикраси із бубличків та печива – чого тут тільки не було !

До речі, майстер-класи зі створення солодких новорічних іграшок стали для діток найулюбленішими та найпопулярнішими з усіх майстер-класів !

Хоча й інші майстер-класи теж надзвичайно сподобались як діткам, так і дорослим. Людмила Проценко навчала багатовіковому мистецтву витинанки. Майстрині Віра Хоменко та Галина Нікітюк поділились мистецтвом створення іграшок з рогозу, кукурудзяного листя, вовни, тіста. Ольга Адам малювала з учнями новорічні візерунки на скляних ялинкових кулях. Дія Ланікіна з маленькими учнями плела гачком сніжинки та мереживні ялиночки. Ольга Мальцева навчила діток мотати ангелика з тканини, шити ялиночку з фетру.

А для листів Діду Морозу була обладнана кумедна « Скринька Новорічних Побажань », адже що за Новий Рік без чудес !
Сучасні, радянські, царські, розписані вручну та виготовлені на фабриках. У Центрі української культури та мистецтва представили виставку новорічних іграшок. Глядачам пропонували не тільки оцінити колекцію, а й самим спробувати виготовити ялинкову прикрасу. Адже, як кажуть організатори, немає іграшки кращої за зроблену власноруч.

Це не просто ялинкові прикраси, це сімейні реліквії. Їх передавали з рук у руки, з покоління в покоління, з родини в родину. Ялинку, на якій не було власноруч зробленої іграшки, в українській родині новорічної красунею не вважали.

Ольга Музиченко :

 Новорічна іграшка, по своїй суті, це символ єднання родини, оскільки, коли вся сім’я збирається за вечірнім столом, коли всі разом душевно створюють цю іграшку, ця іграшка стає сімейним оберігом — її передають з покоління в покоління, від бабусів до онуків. І це дуже цінно.

Більшість прикрас — авторські. Ось — бублики на атласних стрічках : такими українці прикрашали ялинки на початку ХХ століття. Ось — ганчір’яна мотанка — традиційна національна лялька, а ось — новорічний привіт з Німеччини 30-х років. В Україні виготовляти новорічні прикраси було неодмінною традицією. В усі часи.

Світлана Долеско, генеральний директор Центру української культури та мистецтва :

 Україна 30-ті роки. Не треба говорити історію. Нічого не було — не було ні хліба, нічого не було, але робили іграшки, робили з того, що було, тобто свято продовжувалося, незалежно від соціальних, політичних чи будь-яких обставин.

Створити новорічну іграшку і приємно, і корисно, і нескладно — каже народна майстриня Ольга. Бублики на стрічках та мотанки легко змайструє і мала дитина. Але, якщо хочете не просто іграшку, а новорічний шедевр — доведеться попріти.

Мальцева Ольга, майстриня :

 Я роблю якісь для себе якісь ескізи, щоб мені легше було, якісь там образ накидати, яким він має бути — великим пухнастим, чи маленьким тендітним. Тобто я спочатку проробляю образ собі, думаю, який має бути у ній настрій. Потім підбираю тканинки.

Немодно робити іграшки власноруч було хіба що за радянських часів. Тоді дідів морозів та снігуроньок штампували мільйонами на фабриках. Але й такі прикраси нині — сімейна реліквія.

Читати книгу відгуків...

Статті з інтернет-видань :
Історична правда
POSNAYKO
УКРІФОРМ
УНІАН ФОТОБАНК