Іконописна майстерня "Небо на Землі"

Промоція сучасного іконопису в артпрактиках Центру Української Культури та Мистецтва

Сучасне іконописне мистецтво трактує українські іконописні традиції, в яких православні малярські канони в сукупності з принципами народного мистецтва трансформувались в унікальне явище – українську ікону. На сьогодні серед іконописних майстерень, які функціонують на території держави й відроджують сакральне мистецтво, виокремлено досвід майстерні «Небо на Землі», напрацювання якої охоплюють не тільки звернення до іконографічних традицій української іконописної школи, а й застосування класичних технік, технологій та матеріалів, які побутували в попередні століття в цій сфері. Керуючись цим принципом, проаналізовано виставковий досвід даної іконописної майстерні – проєкт «Вічні символи», реалізований в Центрі Української Культури та Мистецтва (Київ) за сприяння мистецтвознавиці й громадської діячки Світлани Долеско у 2013 році.
Аналіз досліджень. Історія української ікони Х – XX століття ґрунтовно розкрита в працях Дмитра Степовика [3]. О. Цугоркою описано тенденції розвитку сучасного сакрального малярства в Україні [5]. Сучасний іконопис як уособлення національної ідентичності проаналізували Л. Вербицька й Р. Великий [1]; естетичну й соціальну складову дослідив Т. Лесів, колористичні прийоми – І. Голуб. Іконописне мистецтво в контексті традицій та мистецьких новацій охарактеризувала В. Кравченко. Аспект сучасної фахової підготовки майбутніх художників-іконописців наявний в наукових розвідках С. Горбаня.
Виклад основного матеріалу. Іконописна майстерня «Небо на Землі» заснована у 2004 р. в Миколаєві родиною священника й митця Сергія Павелка та художниці іконопису, кураторки й редакторки Марії Павелко, з метою відновлення церковних та іконописних традицій, втілених у роботі з різноманітними техніками живопису й приверненні уваги до духовного змісту ікони [4]. За 20 років існування майстерня «Небо на Землі», яка згодом релокувалась до передмістя Києва, здобула визнання вірян, колекціонерів та мистецтвознавців далеко за межами України. Кожна з їхніх виставок, які до повномасштабної російсько-української війни проводились майже щороку, неодмінно викликала посилену увагу мистецької спільноти. Багаторічна співпраця майстерні з Центром Української Культури та Мистецтва [2] розпочалась у 2013 році виставкою доробку Сергія й Марії Павелків, Наталії Соболєвої й Катерини Цирулік.
Експозиція з 54 ікон представила різноманіття сучасного сакрального малярства (поєднання напрацювань українських та зарубіжних іконописних традицій, авторських прийомів), проявленого в іконах Ісуса Христа, Божої Матері, святих та ангелів; в алегоричних, вінчальних, мірних, сімейних та святкових іконах. Експонувались і вироби в техніці гарячої емалі та ювелірні вироби на сакральну тематику. Проєкт задокументував сучасну тенденцію виставкової роботи українських мистецьких інституцій – підтримку сакрального малярства України. У «Вічних символах» акцентовано на старовинних технологіях (левкасу, золочення, сріблення та ін.) та натуральних матеріалах – липових та вільхових дошках, паволоці, крейди, тваринного клею, фарб з природних мінералів і пігментів та яєчної емульсії). Кожен етап роботи над іконою передбачає винятково ручну працю. Для того, щоб численна аудиторія проєкту ознайомилась із процесом іконописання, представники «Неба на Землі» створили цикл відео, в яких наявні окремі етапи іконописання.
Як-то, в іконі Пресвятої Діви Марії «Неопалима Купина» (Рис. 1), одній із найвідоміших в традиції християнства, виконаної за канонами православної церкви: в її основі образ старозавітного палаючого куща, а композицію вибудувано на восьмикутній зірці. На сайті майстерні, де наявний вірянський та мистецтвознавчий опис кожної ікони, зазначено, що вона написана на підготовленій липовій дошці, просякнутій антисептичною рідиною, після чого покрита паволокою й левкасом, а живопис виконано в техніці яєчної темпери. Застосовано техніку ручного золочення з застосуванням листового сусального золота 950-ї проби. Щодо додаткової оздоби, вказано: «Гачки до наших ікон виготовлені талановитим ковалем за традиційними технологіями кузні» [4]. В анотації наголошено: «Ця ікона, натхненна образом старозавітного палаючого куща, який залишався неушкодженим у вогні, символізує Пресвяту Богородицю, яка прийняла в себе Божественний вогонь – Ісуса Христа – і залишилася чистою і нетлінною» [4].
Висновки. Виставковий проєкт «Вічні символи» (2013) став першим етапом багаторічної співпраці Світлани Долеско й Центру Української Культури та Мистецтва з іконописною майстернею «Небо на Землі» та засвідчив популярність і сучасного іконопису, і артпрактик із його популяризації в суспільстві.

Список використаних джерел:
1. Вербицька Л., Великий, Р. Сучасний український іконопис як відображення національної ідентичності. Fine Art and Culture Studies, 2024. № 3. С. 206–212, doi: https:// doi.org/10.32782/facs-2024-3-28.
2. Виставка «Вічні символи». Ікони із творчого доробку іконописної майстерні «Небо на землі». Центр Української Культури та Мистецтва. URL: https://www.dolesko.com/-Vistavka-suchasnoyi-iikoni-Viichnii-simvoli-.html (дата звернення: 30.01.2025).
3. Степовик Д. Історія української ікони Х–XX століть. Київ : Либідь, 2004. 436 с.
4. Хто ми. Ікона – живе свідчення Живого Бога. Іконописна майстерня «Небо на Землі». URL: https://ikona.ua/about/
5. Цугорка О. П. Тенденції сучасного українського іконопису. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство». 2019. № 40. С. 228–233.

Авторки: Світлана ДОЛЕСКО, Ольга МУЗИЧЕНКО