Опішня. Наші подорожі. Травень 2013 року

Експедиція нашого колективу в Опішню, що відбулась в кінці цьогорічного квітня, перевершила всі наші очікування !

Звичайно, ми знали, що мальовниче селище Опішня, яке є красується на Полтавщині, є всесвітньо відомою столицею українського гончарства. Знали, що там не лише збереглись, а й дбайливо та талановито продовжуються споконвічні гончарні традиції.

Передчували, що наша опішнянська експедиція подарує нові знайомства, відкриє поле для творчих проектів. І, варто сказати, ми не лише успішно виконали це завдання. Головне – ми раз і назавжди закохались в Опішню,від того, як нас обдарували своєю добротою й щирістю ті, для кого Опішня – маленька батьківщина.

Поїхавши в Опішню на один день, ми пробули тут 4 доби, які промайнули, ніби 5 хвилин. Кожен опішнянський майстер, якого ми відвідали – унікальний, і руки якого – золоті. Ми навчились ліпити свистунці з глини, за що надзвичайна подяка знаній майстрині Ганні Діденко. Щасливі від того, що побували в гостях у корифеїв гончарства Василя Омеляненка та Михайла Китриша. Були надзвичайно вражені працелюбністю, якось невловимою внутрішньою силою, що панує в родині Шкурпелів, за що велика подяка Олександру та Анатолію.

Захопились тим, як сильно люблять свою маленьку батьківщину Анатолій та Олена Щербані, і як ця любов втілилась у діяльності салону-студії « Лялина світлиця ». Побували в Колегіумі мистецтв, на власні очі переконавшись, яким талановитим є молоде гончарне покоління. Побачили, як воно – втримувати на плаву гончарський промисел, як це робить Микола Задорожний, щоб слава про Опішню не згасала.

Були зачаровані українською хлібосольністю та турботою, зупинившись на ночівлю в гостинному комплексі « Старий хутір ». Навряд чи ще десь є місцина, де так смачно готуюсь полтавські галушки, де дух українських старожитностей в інтер’єрі додає затишку та сил.

Повертаючись в столицю, ми везли безліч ідей, приємних спогадів, та проект нової виставки, яка, до речі, ще й зараз триває в Центрі Української Культури та Мистецтва, і закінчиться аж 30 червня ! Одразу спадають на думку слова нашої Світлани Долеско, сказані у вечірню пору, коли вже заходило сонце над Опішнею : « Це буду не я, якщо опішнянський талант вже найближчим часом не побачить Київ ! »