Олена Козіна

До нас завітала осінь. Принесла вона з собою дощі та холод. Кожен із нас дістає з дальніх полиць шарфи, шапки та рукавиці. Зазвичай, ми купуємо це в магазинах. Звісно, вони можуть зігріти нас, але ж не наші серця.

Тому Олена Козіна й вирішила поділитись теплом своїх рук зі своїми рідними та покупцями. Як вона це зробила ? Почала в’язати одяг. Економіст та еколог за освітою, з дитинства почала цікавитись в’язанням. А почалося все з того, що маленька дівчинка споглядала, як в’яжуть її мама та дідусь.

Усі дитячі роки Олена носила рукавиці, зв’язані не мамою, не бабусею, а саме дідусем. Хто б міг подумати, але саме він і підштовхнув майстриню поєднати своє життя з в’язанням. Шапки, шарфи, светри, кардигани – далеко не весь перелік того, що може зробити Олена власними руками. Вона не може сказати точно, який вид виробів любить створювати найбільше.

Це дивує, але коли вона познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, боялась, що той не підтримає її захоплення. Тому при ньому ніколи не в’язала, але не змогла відмовитись від улюбленої справи. Не витримала – зізналась. На її подив, він прийняв її такою, яка вона є. Мало того – він підтримував свою дружину в наступних творчих починаннях, чим додав впевненості в собі. Саме чоловік переконав Олену, що потрібно займатись тим, що любиш і не боятись цього. Тоді, коли задоволення від в’язання отримує майстриня, інші теж насолоджуватимуться її виробами.

Майстер : Олена Козіна. Фото з експозиції Всеукраїнської виставки в’язання « Тепла осінь » 2016

Майстер : Олена Козіна. Фото з експозиції Всеукраїнської виставки в’язання « Тепла осінь » 2016

Як правило, майстриня працює вдома, в тиші або під телепрограму про тварин, із чашкою трав`яного чаю. Значну увагу звертає на чіткість, правильність, колір та, обов’язково, якість виробів. Зараз працює в техніці жакарду. Але, в той же момент вважає, що досягти досконалості неможливо і завжди буде чому повчитись.

Олена вперше взяла участь у виставці в’язаних творів. Саме « Тепла осінь » від Центру Української Культури та Мистецтва – її виставковий дебют. Майстриня зізналась, що виставка вдало передає затишок, тепло, в той момент, коли на вулиці холод пробирає до кісток.

Радіє тому, що люди люблять в’язати і носити подібні речі. А також, поділилась тим, що цікаво було брати участь у подібній виставці, але не приховує – було трохи лячно. Говорить, що дуже затишно, бо кожна майстриня залишає у своїх виробах частинку душі. Коли ділишся теплом один з одним, тоді не лякає жодна погода !