Друзі на гостинах в Центрі

Звісно, в Києві величезна кількість галерей, музеїв, виставково-мистецьких центрів.

Проте саме Центр Української Культури та Мистецтва – унікальна інституція, де гуртуються митці, де родини стають щасливішими, приходячи в гості.
Тут виховується нове покоління українців, зберігається та розвивається декоративно-прикладне, образотворче та фотомистецтво. Тут щороку відбуваються сотні подій мистецького, освітнього та соціального спрямування. Це – нова Україна.
Цього не було б, якби не друзі. Велике щастя – мати таких однодумців. Багато з них завітали 3 та 4 вересня на Гостини до затишного будинку Центру Української Культури та Мистецтва.

Нижче – калейдоскоп спілкування.
У відповідь на питання щодо головних завдань Центру, Генеральний директор Світлана Долеско пояснює :
– Мене зрозуміють ті, чиї діти пізнали перший ступень соціалізації –шкільне навчання. Буває так, що дитина виховується в розумінні сімейних традицій, щастя, поваги до дорослих… Далі вона виростає і йде у світ, де не всі так виховані. Для таких дітей відсутня суспільна ланка з їхніми розуміннями і правилами. Тоді ти усвідомлюєш, що виховання власних дітей – це тільки початок справи. Треба ще виховати і суспільство для неї. Звідси й основна парадигма існування Центру Української Культури та Мистецтва – виховати покоління « живих людей », які розмовлятимуть не про новини у соціальних мережах, або де хто гуляв до ранку. Говоритимуть вони рідною мовою про поезію, книги, живопис, родинні традиції…

Не менш важливою складовою у вихованні адекватного суспільства є вивчення і розуміння історії України. У цьому сенсі найважливішим проектом Центру Української Культури та Мистецтва є « Діалог поколінь ».
– Шкільні підручники з історії України переписувались не просто за кожного Президента. Вони змінювались при кожному Міністрі освіти. Крім того, у Харкові маємо одні підручники, у Львові – інші, Київ же видає треті, а Одеса має власну версію. Виходить, що діти в регіонах вчать різну історію України. Із вихованням такого покоління не дивним є виникнення непорозуміння між Києвом і Донбасом. Наслідки цих відмінностей ми спостерігаємо нині. Біда в тому, що автор підручника ніколи не спілкувався з героями написаного підручника. Герої проекту « Діалог поколінь » – дисидент Левко Лук’яненко, поет Дмитро Павличко та Святіший Патріарх Філарет насьогодні провадять активну соціальну роботу. Нажаль, у 2014 році помер відомий український письменник, учасник « Діалогу » Євген Сверстюк. Вчителі історії та української літератури мали змогу поставити питання носіям правдивої історії, – коментує пані Світлана.

На гостини завітав Павло Сахно з дружиною Оленою, кераміст і керівник гончарної майстерні « Sakhno Art ». Павло навіть започаткував власний виставковий проект під назвою « Спіраль традицій ». Персональна виставка майстрів « Sakhno Art » тривала з 2 по 24 червня 2015 року. Павло Сахно обіцяє продовжити цикл « Спіралі традицій » це одною виставкою в новому мистецькому сезоні.

– Три роки тому я прийшов у Центр Української Культури та Мистецтва за запрошенням майстрині соломоплетіння Ірини Білай. Я подивився на розкішні виставкові зали і зрозумів, що тут повинна відбутись моя виставка. У цьому році мені вдалось презентувати творчі доробки майстерні « Sakhno Art ». Я зрадів, коли мені зателефонували з Центру і запропонували ідею майбутнього виставкового проекту. Дуже щасливий, що організатори вирішили долучити цілу вітрину виробів майстерні « Sakhno Art » до експозиції ювілейної виставки. Тобто наша виставка продовжується ! – каже Павло Сахно.
Ніна Янчуковська, відома майстриня печворку та арт-квілту, постійна учасниця Всеукраїнського фестивалю Клаптикового Шиття прийшла на свято з добрими привітаннями, і навіть презентувала майже створене нове клаптикове панно.
– У цьому чарівному домі я сім років. Дух творчості та особлива тепла атмосфера полонили мене. Усе почалося з того, як я записалась на курси печворку. Заняття відбувались щосереди. Ми тоді буквально жили клаптиковим шиттям. Згодом я почала готуватися до I Всеукраїнського фестивалю Клаптикового Шиття. Найбільше запам’яталась тема 6-го фестивалю – « Дивосвіт мого дитинства ». Дякую Світлані Долеско за організацію такого Центру та мотивацію на створення клаптикових шедеврів ! Сподіваюсь, що слава про Центр Української Культури та Мистецтва лунатиме на всю Європу та світ ! – зазначила пані Ніна.
Багаторазова учасниця виставкового проекту « Бісер : Вчора, Сьогодні, Завтра » Лариса Сумер створює вишукані прикраси із бісеру.

Ось які враження Лариси від першої персональної виставки в Центрі :
– Моя перша персональна виставка пройшла зразково, помпезно, проте я дуже хвилювалась. Довелось ретельно готуватися, я відсортовувала найкращі вироби… Пам’ятаю, як пришли багато людей, у тому числі й професорський склад Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, яку я закінчила в 2008 році. Все життя я прожила на Подолі, тому з першого дня роботи Центру Української Культури та Мистецтва слідкую за його подіями. Приємно, що афіша моєї персональної виставки теж є в експозиції.
Інна Капшик, постійна учасниця бісерних виставок, поділилась враженнями від організацій мистецьких проектів :
– Разом із іншими відомими майстрами бісероплетіння я майже щороку беру участь у виставковому проекті « Бісер : Вчора, Сьогодні, Завтра ». Відчуваються мистецтвознавчі знання організаторів. Участь у проектах беруть майстри з усієї країни. Кожен демонструє різні техніки.. Як педагог, я можу сказати, що заохочення дітей до творчості шляхом проведення майстер-класів та презентація дитячих творів матиме позитивні наслідки в майбутньому. Так, на стадії формування особистості людина пізнає світ прекрасного.
До речі, Центр Української Культури та Мистецтва веде активну співпрацю з науковими та освітніми установами та ініціює спільні проекти. Разом із Київським державним інститутом декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука організовані численні виставкові проекти молодих митців-випускників та викладачів інституту.
– Останні 4 роки нам вдається плідно співпрацювати та організовувати мистецькі проекти. У Центрі Української Культури та Мистецтва експонувалися роботи студентів майже усіх спеціальностей. Дуже плідним виявився 2015 рік. Відбулось аж дві спільних виставки ! Для становлення майбутнього митця важливо, що є така установа, яка гостинноприймає роботи початківців у виставкових залах. А для багатьох із них перша виставка, яка пройде у такому ошатному і популярному місті, з рекламою та вдячними відвідувачами. Окрім цього, тут відбувається обмін досвідом під час майстер-класів. Так, 10 лютого 2015 року студенти спеціалізації « монументально-декоративне мистецтво » КДІДПМіД імені М. Бойчука взяли участь у майстер-класі з петриківського розпису, який провели студенти Дніпропетровського театрально-художнього коледжу під керівництвом Тетяни Гарькавої, – пояснює проректор інституту з науково-педагогічної роботи Ірина Міщенко.
На свято ювілею завітали учасниці Народного ансамблю української музики « Роксоланія » разом із завідувачем кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оленою Івановською. Пані Олена повідомила про історію співпраці Кафедри з Центром :
– Як ми пожартували з пані Світланою Долеско, наша кафедра – це « дружина », а Центр – це « чоловік ». У цій сім’ї вже народились дві прекрасні дитини – фольклорний фестиваль « Жили-були », де взяли участь біля 30 фольклорних колективів. Вони презентували народну культуру малих етносів, які мешкають на території України. Друге дитя – це фестиваль « Калина об Різдві ». Центр Української Культури та Мистецтва – чи не єдиний у Києві осередок родинного спілкування дорослих з дітьми, місце, де дорослі передають знання уміння малечі і привчають до високого і прекрасного. Бажаю Світлані Долеско та молодому творчому колективу й надалі тримати високу планку, і щоб двері гостинного Центру відкривали людям світ добрих традицій.
Організатори ювілейної виставки влаштували веселі майстер-класи для малечі зі створення пташки з тканини та малювання. Тішила дорослих та дітей майстер-класом із петриківського розпису Наталія Морозова :
– Одного дня я зайшла до Центру оглянути експозицію виставкового проекту « Бісер : Вчора, Сьогодні, Завтра ». Зустрілась із керівництвом, запропонувала долучити до проекту власні бісерні жіночі прикраси. Відтоді мене запрошували проводити майстер-класи для дітей, а тепер я працюю над авторською програмою курсів петриківського розпису.
В останній день свята, 4 вересня 2015 року відбулась творча зустріч із художницею Оксаною Грек, автором популярної серії картин « Мамині казки ».

Захід відбувся в межах персональної виставки художниці « Клаптикові спогади Кота Гарбузовича ». В організації першої виставки художниці значно допоміг Президентський фонд Леоніда Кучми « Україна ». За словами Оксани Грек, у неї залишились найприємніші спогади від цієї миті :
– Художнику-початківцю дуже важливо подарувати відчуття потрібності та надію на творчість. У митця завжди є сумніви, чи варта його творчість визнання. Цю надію і відчуття потреби подарував мені колектив Центру Української Культури та Мистецтва. Після першої персональної виставки я зрозуміла, що моя творчість потрібна, мною цікавляться ! Мій перший виставковий проект – це інтуїтивні спогади з дитинства, лагідні « Мамині казки ». У рамках свята ювілею Центру триває моя виставка « Клаптикові спогади Кота Гарбузовича ». Ці картини приурочені клаптиковому шиттю, бо для мене ці клаптики – то ніби пазли щасливих моментів життя кожної людини.

Переглянути відеорепортаж
Фоторепортаж із відкриття виставки