Друзі на гостинах в Центрі

Звісно, в Києві величезна кількість галерей, музеїв, виставково-мистецьких центрів.

Проте саме Центр Української Культури та Мистецтва – унікальна інституція, де гуртуються митці, де родини стають щасливішими, приходячи в гості.
Тут виховується нове покоління українців, зберігається та розвивається декоративно-прикладне, образотворче та фотомистецтво. Тут щороку відбуваються сотні подій мистецького, освітнього та соціального спрямування. Це – нова Україна.
Цього не було б, якби не друзі. Велике щастя – мати таких однодумців. Багато з них завітали 3 та 4 вересня на Гостини до затишного будинку Центру Української Культури та Мистецтва.

Нижче – калейдоскоп спілкування.
У відповідь на питання щодо головних завдань Центру, Генеральний директор Світлана Долеско пояснює:
– Мене зрозуміють ті, чиї діти пізнали перший ступень соціалізації –шкільне навчання. Буває так, що дитина виховується в розумінні сімейних традицій, щастя, поваги до дорослих… Далі вона виростає і йде у світ, де не всі так виховані. Для таких дітей відсутня суспільна ланка з їхніми розуміннями і правилами. Тоді ти усвідомлюєш, що виховання власних дітей – це тільки початок справи. Треба ще виховати і суспільство для неї. Звідси й основна парадигма існування Центру Української Культури та Мистецтва – виховати покоління «живих людей», які розмовлятимуть не про новини у соціальних мережах, або де хто гуляв до ранку. Говоритимуть вони рідною мовою про поезію, книги, живопис, родинні традиції…

Не менш важливою складовою у вихованні адекватного суспільства є вивчення і розуміння історії України. У цьому сенсі найважливішим проектом Центру Української Культури та Мистецтва є «Діалог поколінь».
– Шкільні підручники з історії України переписувались не просто за кожного Президента. Вони змінювались при кожному Міністрі освіти. Крім того, у Харкові маємо одні підручники, у Львові – інші, Київ же видає треті, а Одеса має власну версію. Виходить, що діти в регіонах вчать різну історію України. Із вихованням такого покоління не дивним є виникнення непорозуміння між Києвом і Донбасом. Наслідки цих відмінностей ми спостерігаємо нині. Біда в тому, що автор підручника ніколи не спілкувався з героями написаного підручника. Герої проекту «Діалог поколінь» – дисидент Левко Лук’яненко, поет Дмитро Павличко та Святіший Патріарх Філарет насьогодні провадять активну соціальну роботу. Нажаль, у 2014 році помер відомий український письменник, учасник «Діалогу» Євген Сверстюк. Вчителі історії та української літератури мали змогу поставити питання носіям правдивої історії, – коментує пані Світлана.

На гостини завітав Павло Сахно з дружиною Оленою, кераміст і керівник гончарної майстерні «Sakhno Art». Павло навіть започаткував власний виставковий проект під назвою «Спіраль традицій». Персональна виставка майстрів «Sakhno Art» тривала з 2 по 24 червня 2015 року. Павло Сахно обіцяє продовжити цикл «Спіралі традицій» це одною виставкою в новому мистецькому сезоні.

– Три роки тому я прийшов у Центр Української Культури та Мистецтва за запрошенням майстрині соломоплетіння Ірини Білай. Я подивився на розкішні виставкові зали і зрозумів, що тут повинна відбутись моя виставка. У цьому році мені вдалось презентувати творчі доробки майстерні «Sakhno Art». Я зрадів, коли мені зателефонували з Центру і запропонували ідею майбутнього виставкового проекту. Дуже щасливий, що організатори вирішили долучити цілу вітрину виробів майстерні «Sakhno Art» до експозиції ювілейної виставки. Тобто наша виставка продовжується! – каже Павло Сахно.
Ніна Янчуковська, відома майстриня печворку та арт-квілту, постійна учасниця Всеукраїнського фестивалю Клаптикового Шиття прийшла на свято з добрими привітаннями, і навіть презентувала майже створене нове клаптикове панно.
– У цьому чарівному домі я сім років. Дух творчості та особлива тепла атмосфера полонили мене. Усе почалося з того, як я записалась на курси печворку. Заняття відбувались щосереди. Ми тоді буквально жили клаптиковим шиттям. Згодом я почала готуватися до I Всеукраїнського фестивалю Клаптикового Шиття. Найбільше запам’яталась тема 6-го фестивалю – «Дивосвіт мого дитинства». Дякую Світлані Долеско за організацію такого Центру та мотивацію на створення клаптикових шедеврів! Сподіваюсь, що слава про Центр Української Культури та Мистецтва лунатиме на всю Європу та світ! – зазначила пані Ніна.
Багаторазова учасниця виставкового проекту «Бісер: Вчора, Сьогодні, Завтра» Лариса Сумер створює вишукані прикраси із бісеру.

Ось які враження Лариси від першої персональної виставки в Центрі:
– Моя перша персональна виставка пройшла зразково, помпезно, проте я дуже хвилювалась. Довелось ретельно готуватися, я відсортовувала найкращі вироби… Пам’ятаю, як пришли багато людей, у тому числі й професорський склад Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, яку я закінчила в 2008 році. Все життя я прожила на Подолі, тому з першого дня роботи Центру Української Культури та Мистецтва слідкую за його подіями. Приємно, що афіша моєї персональної виставки теж є в експозиції.
Інна Капшик, постійна учасниця бісерних виставок, поділилась враженнями від організацій мистецьких проектів:
– Разом із іншими відомими майстрами бісероплетіння я майже щороку беру участь у виставковому проекті «Бісер: Вчора, Сьогодні, Завтра». Відчуваються мистецтвознавчі знання організаторів. Участь у проектах беруть майстри з усієї країни. Кожен демонструє різні техніки.. Як педагог, я можу сказати, що заохочення дітей до творчості шляхом проведення майстер-класів та презентація дитячих творів матиме позитивні наслідки в майбутньому. Так, на стадії формування особистості людина пізнає світ прекрасного.
До речі, Центр Української Культури та Мистецтва веде активну співпрацю з науковими та освітніми установами та ініціює спільні проекти. Разом із Київським державним інститутом декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука організовані численні виставкові проекти молодих митців-випускників та викладачів інституту.
– Останні 4 роки нам вдається плідно співпрацювати та організовувати мистецькі проекти. У Центрі Української Культури та Мистецтва експонувалися роботи студентів майже усіх спеціальностей. Дуже плідним виявився 2015 рік. Відбулось аж дві спільних виставки! Для становлення майбутнього митця важливо, що є така установа, яка гостинноприймає роботи початківців у виставкових залах. А для багатьох із них перша виставка, яка пройде у такому ошатному і популярному місті, з рекламою та вдячними відвідувачами. Окрім цього, тут відбувається обмін досвідом під час майстер-класів. Так, 10 лютого 2015 року студенти спеціалізації «монументально-декоративне мистецтво» КДІДПМіД імені М. Бойчука взяли участь у майстер-класі з петриківського розпису, який провели студенти Дніпропетровського театрально-художнього коледжу під керівництвом Тетяни Гарькавої, – пояснює проректор інституту з науково-педагогічної роботи Ірина Міщенко.
На свято ювілею завітали учасниці Народного ансамблю української музики «Роксоланія» разом із завідувачем кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка Оленою Івановською. Пані Олена повідомила про історію співпраці Кафедри з Центром:
– Як ми пожартували з пані Світланою Долеско, наша кафедра – це «дружина», а Центр – це «чоловік». У цій сім’ї вже народились дві прекрасні дитини – фольклорний фестиваль «Жили-були», де взяли участь біля 30 фольклорних колективів. Вони презентували народну культуру малих етносів, які мешкають на території України. Друге дитя – це фестиваль «Калина об Різдві». Центр Української Культури та Мистецтва – чи не єдиний у Києві осередок родинного спілкування дорослих з дітьми, місце, де дорослі передають знання уміння малечі і привчають до високого і прекрасного. Бажаю Світлані Долеско та молодому творчому колективу й надалі тримати високу планку, і щоб двері гостинного Центру відкривали людям світ добрих традицій.
Організатори ювілейної виставки влаштували веселі майстер-класи для малечі зі створення пташки з тканини та малювання. Тішила дорослих та дітей майстер-класом із петриківського розпису Наталія Морозова:
– Одного дня я зайшла до Центру оглянути експозицію виставкового проекту «Бісер: Вчора, Сьогодні, Завтра». Зустрілась із керівництвом, запропонувала долучити до проекту власні бісерні жіночі прикраси. Відтоді мене запрошували проводити майстер-класи для дітей, а тепер я працюю над авторською програмою курсів петриківського розпису.
В останній день свята, 4 вересня 2015 року відбулась творча зустріч із художницею Оксаною Грек, автором популярної серії картин «Мамині казки».

Захід відбувся в межах персональної виставки художниці «Клаптикові спогади Кота Гарбузовича». В організації першої виставки художниці значно допоміг Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна». За словами Оксани Грек, у неї залишились найприємніші спогади від цієї миті:
– Художнику-початківцю дуже важливо подарувати відчуття потрібності та надію на творчість. У митця завжди є сумніви, чи варта його творчість визнання. Цю надію і відчуття потреби подарував мені колектив Центру Української Культури та Мистецтва. Після першої персональної виставки я зрозуміла, що моя творчість потрібна, мною цікавляться! Мій перший виставковий проект – це інтуїтивні спогади з дитинства, лагідні «Мамині казки». У рамках свята ювілею Центру триває моя виставка «Клаптикові спогади Кота Гарбузовича». Ці картини приурочені клаптиковому шиттю, бо для мене ці клаптики – то ніби пазли щасливих моментів життя кожної людини.

Переглянути відеорепортаж
Фоторепортаж із відкриття виставки