меню сайтуВИСТАВКОВО-МИСТЕЦЬКА АКЦІЯ « КОСІВСЬКА КЕРАМІКА – ДИВО ГУЦУЛЬЩИНИ ! »
Місто Косів, що на Івано-Франківщині – це один із найвідоміших гончарних центрів України. Традиції місцевої мальованої кераміки зберігались та розвивались тут впродовж кількох століть.
На виставці було представлено понад 350 експонатів. Це керамічні витвори сучасних косівських майстрів-гончарів, а також дипломні роботи студентів відділу кераміки Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Вражали твори Марії Гринюк, Валентини Джуранюк, Іванни Ділети-Козак, Ореста та Михайла Чорних ; Христини Балагурак (Урбанської) ; Уляни Шкром’юк ; Людмили Ухман ; Олександри Угляр ; Ірини Серьогіної ; Марії Корнелюк-Гривинської ; Богдана Бурмича ; Василя Гривинського ; Романа Якібчука ; Людмили Якібчук ; Оксани Бейсюк ; Ольги Гостюк ; Оксани Кабин ; Максима Гузенка ; Василя Козмика.
Величезна кількість експонатів (серед яких – дзбанки, вази та підвазонники, миски, тарелі, кахлі, плесканці, калачі, свічники тощо) свідчить про те, що традиція мальованої косівської кераміки продовжує існувати завдяки родинам, династіям та окремим майстрам, які передають свої вміння новому поколінню.
Приємною несподіванкою проекту « Косівська кераміка – диво Гуцульщини ! » стала участь п’ятирічної Анастасії Слави, наймолодшої майстрині. До речі, її вироби були долучені до експозиції виставки косівської кераміки під назвою « Живі традиції України », що відбувалась в 2014 році в Афінах, у приміщенні Посольства України у Грецькій Республіці.
Косівська кераміка – це дивовижний зразок української нематеріальної спадщини. Техніка ритування й ріжкування, триколірна гама забарвлення на білому тлі, сюжетні композиції, гумористичні розповіді, якими прикрашали кахлі на стародавніх печах…
Косівська кераміка стала унікальним мистецтвом гуцульського краю. У декоративному оздобленні керамічних виробів відображено рослинний і тваринний світ, жанрові композиції з міфологічною, релігійною й побутовою тематикою, сцени праці та свят, звичаїв та обрядів гуцулів.
Геометричний орнамент, що вільно й легко лягає на форму виробів, підкреслює їх об’єми. Легкість малюнка не заважає сприймати пластику форм. Орнаменти й сюжетно-тематичні композиції неповторні. Майстер ретельно вимальовує кожен елемент за власним стилем і колоритом.
Технологія виготовлення косівської кераміки дуже складна. Косівські керамісти, створюючи власний стиль авторського почерку в формотворенні, орнаменті та сюжетному трактуванні композиції, оберігають традиційну техніку створення місцевої мальованої кераміки. Без ритування, ріжкування червіння та триколірного забарвлення зникло б саме поняття « косівська кераміка ».
Кераміст Орест Чорний, учасник виставкового проекту « Косівська кераміка – диво Гуцульщини ! » стверджує, що майстер повинен досконало знати тонкощі технології виготовлення виробу з глини. « Кінцевий результат залежить від вправності майстра у роботі з глиною.
Ремесло кераміста – творче і складне. Обов’язково треба дбати про дрібниці. Наприклад, режим випалу печі – це те, що не побачиш на поверхні. Але зусилля і таланти кераміста можуть бути марними, якщо проґавити потрібну температуру. Якість глазурі, кольорова гамма, процес виготовлення фарб – усі ці речі впливають на красу і якість готового витвору », – каже пан Орест.
На прикладі тарілки висвітлимо процес створення косівського керамічного виробу. Перший день – формування виробу із глини. Готова форма висихає протягом доби. Далі вона вкривається білим тлом і знову сушиться. Якщо не догледіти й пересушити – робота пропала… Орнаменти наносяться у притаманній для косівської кераміки техніці ритування. Окремі елементи заповнюються коричневим ангобом (фарба на основі рідкої глини природнього кольору або забарвленого пігментом). Утильний випал проводиться під температурі 900-950о С. Далі орнаменти розмальовуються підполив’яними фарбами жовтого і зеленого кольорів.
Хіба що деякі майстри вкраплюють подекуди синій колір, який пожвавлює і надає виробу холоднуватого відтінку. Втім, робиться це вкрай обережно, щоби не спотворити традиційної зеленкуватої гами. Косівську кераміку відрізняють « фарбові сльозинки » – це такі невеличкі патьоки фарби. Зверху виріб вкривається прозорою глазур’ю і ставиться в піч на глазурований випал при температурі 950-1000оС.
У Центрі Української Культури та Мистецтва кожен міг стати керамістом, правда, лише на кілька десятків хвилин. Майстер-класи зі створення та розпису керамічних виробів у косівському стилі від відомих майстрів тривали ледь не кожен день ! Для тих, хто хотів відкрити для себе традиції створення косівської мальованої кераміки, діяли « Гуцульська майстерня » для дорослих і Творча майстерня для дітей « Школа карпатських майстрів ».
Адреса Центру Української Культури та Мистецтва :
Україна, м. Київ, вул. Хорива, 19-В
ст.м. « Контрактова площа » (вихід з метро в бік вулиць Верхній і Нижній Вал)
www.dolesko.com
Із питань отримання фотографій, відео-матеріалів, організації ексклюзивних інтерв’ю, сюжетів, цікавих та корисних матеріалів – звертайтеся до Ольги Музиченко за тел. : 097-98-22-783 або по е-mail : [email protected]
