Інтерв’ю

Олена Куца-Чапенко

11-05-2015

Автор: Тимур Савін

Олена Куца-Чапенко – художниця декоративно-прикладного мистецтва. Народилась у Переяславі-Хмельницькому у відомій мистецькій родині.

Мати Олени – Надія Куца, художник декоративно-прикладного мистецтва і живописець, батько – скульптор Степан Куций. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури. Член Національної спілки художників України (секція «декоративно-прикладне мистецтво»). Із 2004 року працює художником-постановником в оперній студії Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. Працювала над виставами «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Стійкий олов’яний солдатик» С. Баневича, «Орфей і Евридіка» К. Глюка, «Перса Тиресія» Ф. Пуленка, «Монологи Джульєтти» В. Губаренка. Постійна учасниця всеукраїнських виставок художнього текстилю.

Тимур Савін (далі – Т.С.): Пані Олена, розкажіть про ваші перші свідомі кроки у світ мистецтва.
Олена Куца-Чапенко (далі – О.К.): Мій перший свідомий крок до мистецтва – це здобуття фахової освіти. Я закінчила Київський художньо-промисловий технікум. Отримала спеціалізацію майстра художньої вишивки. Потім вступила до навчання у Київську художню академію і отримала диплом художника театру.
Т.С.: Як Ви підійшли до вибору саме такої мистецької професії?
О.К.: У мене не було великого вибору, адже я народилась у мистецькій родині. Моя мати – Надія Куца, художник по текстилю і живописець, а тато – Степан Куций, скульптор. Я живу з дитинства у мистецькому середовищі Тому я пішла шляхом митця. Звісно, можна було продовжити розвивати напрацювання батька у скульптурі. Але розумієте, це все ж таки чоловіча робота. Скульптура – тяжка фізична праця, а тому суто чоловіче заняття. Я закохалась у вишивку і прикладне мистецтво.

Т.С.: Чи проводите Ви курси або лекції з декоративно-прикладного мистецтва?
О.К.: Нажаль, ні. Я не займаюсь викладацькою діяльністю. Може, це й на щастя, тому що бути викладачем – теж покликання. Треба вміти і любити навчати людей, а в мене такого досвіду не було.
Т.С.: Як саме Ви поширюєте власну творчість? Які найважливіші виставки у вас відбулись?
О.К.: Досить часто я беру участь у виставках, які організовує Національна спілка художників України. Зокрема, дуже важлива Всеукраїнська виставка майстрів художнього текстилю під назвою «Трієнале текстилю». Я брала участь у трьох таких виставках. На одній з них представник Міністерства культури України придбав мій квадриптих «Пори року». Зараз ця робота зберігається у фондах музею Шептицького у Львові.

Т.С.: Чи працюєте Ви у жанрі живопису?
О.К.: Картини не пишу давно. Після закінчення академії я деякий час займалась живописом. Є такий вислів, що треба поліпшувати свої сильні сторони, а не підтягувати слабші. На мою думку, краще працювати і розвивати той напрямок, який більш до вподоби.
Т.С.: Які сюжети Ви відображаєте на панно?
О.К.: Почну з того, що спочатку займалась вишивкою рушників. Далі я захотіла спробувати трансформувати традицію рушникового шва і подати її у сучасній формі та композиції. Перша моя робота – декоративний квадриптих «Пори року». У мене є панно із зображеннями фантастичних тварин та пейзажів, наприклад, триптих «Квіти»; диптих «Вишневий сад»; «Риби»; «Папуга, що свариться»; «Сова».
Т.С.: Вас надихає краса природи?
О.К.: Можна сказати, що так. Я можу прокинутися рано вранці, подивитись у вікно і побачити, що на вулиці гарна погода, світить сонце. Тоді я виходжу з дому і йду в ліс. У лісі я бачу чудові дерева… Емоції, що виникають від лісової краси, надихнули мене на роботу над триптихом «Ліс». Складно пояснити, як це виходить у мене. Натхнення формується на рівні відчуттів.
Т.С.: Чи був період у Вашій творчості, коли Ви схилялися до реалістичних зображень на панно?
О.К.: У декоративно-прикладному мистецтві, як і в період захоплення живописом реальні об’єкти я не створювала. Усі мої твори – це робота уяви. Наприклад, панно «Соняшники» показує моє авторське бачення цвітіння соняшників.
Т.С.: Ви працюєте як вільний майстер чи маєте інше місце роботи?
О.К.: Близько 12 років я працюю в оперній студії при Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського художником-постановником.

Т.С.: Пані Олено, наскільки для Вас важливим є те, що Ви походите з мистецької родини? Чи впливає родинний зв’язок на становлення майстра?
О.К.: Коли живеш у родині митців, цілком природно, що з дитинства виховується смак. Я постійно бачила скульптури тата і мамині картини. На цій базі мені вдалось сформувати власний стиль та естетику. Ми продовжуємо творчість один іншого, такий собі творчий діалог поколінь.

Додати коментар


Forum sur abonnement

Коментарі до статті можуть залишати тільки зареєстровані користувачі сайту, скористайтесь, будь ласка, посиланнями нижче для того щоб залишити свій коментар.

Подключениерегистрациязабыли пароль?