Статті

«Мистецтво як радість життя. Микола Пимоненко»

06-02-2013

Автор: Світлана Долеско

З 20.12.2012 по 10.03.2013 в Національному художньому музеї України проходить виставковий проект «Мистецтво як радість життя. Микола Пимоненко» до 150 – річчя від дня народження митця.

В чотирьох залах музею на відвідувачів очікує найбільша персональна виставка Миколи Пимоненка за останні півстоліття. Окрім багатої збірки Національного художнього музею України в ній також представлені полотна митця з музейних колекцій багатьох міст України: Харкова, Запоріжжя, Донецька, Львова, Сум і т.д.
Загалом виставка налічує понад 100 живописних та більш ніж 40 графічних робіт. Родзинкою виставки стало те, що були представлені не лише картини художника, але й предмети одягу та побуту з експозиції музею Миколи Пимоненка в селі Малютянка, які відіграли неабияку роль, допомогли відтворити колорит епохи, коли творив художник.
Цікавим фактом з життя та творчості Пимоненка виявилося те, що він був достеменним городянином, але ще з дитинства закоханий в невимовну красу села та щирість селянського люду він присвятив йому всю свою творчість. Пимоненко був особливою людиною – він не був вигадником, він зображував реальні картини – тільки те, що бачив на власні очі. І не дивно, адже ще змалку він завжди носив з собою альбом з олівцями і нотував все побачене, як чорновий варіант.
З етнографічною точністю художник передав звичаї та побут українського села і міста. Його образи завжди були різноманітні: квіткарки, наречені, рекрути, міщани, діти все справжнє.
Всі його картини різні зовсім не схожі між собою, ну хіба що окрім теми, але в той же час проникливим поглядом можна побачити одну особливість їхньої схожості – всі вони ідеалізовані. Своїх героїв Пимоненко зображував не зовсім так, як він це бачив. Художник завжди піднімав їх над буденністю,зображував усміхненими, задоволеними, що символізувало красу і щедрість української землі, захоплення від того чим люди займалися. Цим він хотів показати, що робота також може приносити задоволення, коли людина почне любити та цінувати свою роботу.
Умовно полотна художника можна поділити на дві основні категорії:
- Побутового характеру
- Обрядового характеру
Можливо в декого виникнуть запитання, а чи є актуальними картини Пимоненка сьогодні. Адже звичаїв та традицій злободенних за часів художника вже давно ніхто не дотримується, навіщо заглиблюватися в минуле? Відповідь досить проста: «Без минулого немає майбутнього!» Багато хто з молоді не має навіть уявлення про ті моральні цінності, що були колись? Адже відбуваються відносини між поколіннями, завжди існують інформаційні потоки від батьків до дітей, що набуває великого значення. Але на даний момент, якщо й існують ці потоки, то дуже слабкі, що надзвичайно прикро. Тим більше, що стільки корисного ми можемо взяти від старшого покоління та перейняти той неоціненний досвід.
В його творчості прослідковується не тільки любов до рідної землі, але і вболівання за долю селянина, який не вміє відпочивати! Для нього відпочинок – це праця на рідній землі, яка колоситься урожаєм, п’янить духмяними травами та спілими яблуками. Не зважаючи на тяжку роботу селянин завжди робив все з гарним настроєм. Знаходився час і пожартувати, і затягнути веселої пісні, і відпочити.

Жаль, що для нас, для сучасних українців ці матеріальні цінності стали пустим місцем... Стежки минулого заросли бур’яном і лише одиниці, ще намагаються пробиратися крізь терни, підтримувати зв’язок з спадщиною минулого.

І можливо саме роботи такого відомого митця, як Пимоненка допоможуть нам задуматися над тим, як мало ми знаємо про наших пращурів, про наше минуле, яке я сподіваюсь ніколи не згасне в наших серцях.

Переглянути фотозвіт з виставки...

Текст: Кукавська Вікторія, Студентка ІІІ курсу
Фото: Плиско Олексій, Центр Української Культури та Мистецтва

Додати коментар


Forum sur abonnement

Коментарі до статті можуть залишати тільки зареєстровані користувачі сайту, скористайтесь, будь ласка, посиланнями нижче для того щоб залишити свій коментар.

Подключениерегистрациязабыли пароль?