УСІ ДІТИ ПИСЬМЕННИКИ І КАЗКАРІ

Газета « Українське Слово », №1-2, 2-15 січня 2013року.
Вероніка Барановська, світлина Олексія Плиска

У київському Центрі української культури і мистецтва відбулася презентація дитячої книжки Андрія Куркова та Тетяни Горюшиної « Чому їжачка ніхто не гладить ? ». У світлій і затишній залі Центру, оформленій автентичним українським вбранням і старовинними предметами побуту, для маленьких читачів було проведено аж два майстер-класи.
Перший – від знаного письменника про те, як складати казку, а другий – від ілюстратори цього твору, художниці Тетяни Горюшиної – із малювання пастелями.
Діти - учні 19-ї Київської гімназії – дуже втішили своєю щирою безпосередністю, бурхливою фантазією й неабиякими творчими здібностями.
А поки художниця-ілюстраторка Тетяна Горюшина вчила дітлахів малювати пастельною крейдою письменник Андрій Курков люб’язно погодився відповісти на кілька запитань кореспондента « Українського Слова ».

« У ДІТЕЙ БАЧИШ ЇХНЮ СПРАВЖНЮ РЕАКЦІЮ »
 Чим Вас приваблюють ці зустрічі з дітьми, пане Андрію ?
 Як Ви, певно, знаєте, я крім романів, пишу ще й дитячі казки. Для обговорення романів зустрічаюсь з дорослою аудиторією. Але з дітьми завжди веселіше. Бо дорослі – вже люди сформовані, вони самі себе цензурують, не дають собі розслабитись. А з дітьми приємно разом щось вигадувати, і вони підтримуватимуть.
Діти – вони всі письменники, всі казкарі. Вони постійно про щось фантазують, адже для них світ – іще не пізнаний. Для письменника це цікаво, бо додає енергії, інколи дещо згодом можна десь використати, вставити в якусь майбутню казку.
 Вам із дітьми приємніше зустрічатися, ніж з дорослими ?
 Це різні зустрічі. Я можу лише сказати, що з дітьми – легше, бо є більше інтерактиву, більше діалогу…Дорослі слухають тебе, іноді ставлять запитання, але ти не відчуваєш, що вони думають насправді. А у дітей ти відразу бачиш їхню справжню реакцію, і вони самі це відчувають. Це симпатично.
 А як часто ви зустрічаєтеся з дітьми ? Це ж не перша така зустріч ?
 Такі майстер-класи я проводжу по всьому світу. У мене, наприклад, був нещодавно дуже цікавий майстер-клас із бідними дітьми у Шрі-Ланці…Не менш цікаво було і в Сингапурі, в Китаї, в місті Дубаї (ОАЕ), в турецькій школі. Це – пізнавально позаяк у дітей кожної нації – власна фантазія, і видно, що вони думають до чого мають нахили…
 А чим відрізняються діти інших країн від наших ?
 Наприклад, у Шрі-Ланці фантазія завела дітей у джунглі, але там була дуже цікава ситуація. Там на рівні підсвідомості у дітей, котрі вигадували дитячу казку « вилізли », проблеми їхніх батьків, про які вони свідомо навіть не думали узагалі.
 А в інших країнах ?
 Та всюди по-різному…Наприклад, у мусульманській школі для дівчат у Дубаї мене здивувало, що у дівчаток була дуже жорстока фантазія. Я розвертав їх на добру казку, а вони все одно прямували до жорстокої – і з помстою і навіть з кривавими убивствами. Цьому теж є якась соціальна причина.
 Проблеми дорослих відображаються на дітях…
 Безумовно…Приміром, турецькі діти мають таку саму фантазію, як наші.
Що ж до європейських дітей…У мене були зустрічі у Франції, Бельгії, Швейцарії - все, як у нас. Хоча мушу сказати, що наші діти розкомплексованіші, а там – діти закритіші. З цього видно, які стосунки мають батьки зі своїми знайомими. Тобто там, де менше дружби і більше ділових відносин, де люди живуть більш відокремлено, - у дітей менше фантазії.
 Де відбудеться Ваша наступна зустріч із маленькими читачами ?
 Точно в Україні. Нещодавно я був у Тернополі і Тернопільській області, мав по три зустрічі на день.
Є ще багато запрошень у Києві робити такі майстер-класи, тож далі буде знову Київ, а там – побачимо. До кінця року я залишатимуся вдома, бо, щиро кажучи, вже наїздився – понад сім місяців їздив світом тільки цього року.
ДІАЛОГ ІЗ НАЙМОЛОДШИМИ – ДІАЛОГ ЧИСТОТИ І ПРАВДИ
Поспілкувалося « Українське Слово » і з генеральним директором Центру Світланою Долеско. Вона розповіла, що такі зустрічі відбуваються в рамках проекту « Діалог поколінь ».
Світлана Долеско наголосила : « Ми намагаємося робити щось таке, що було б цікаве дітям і відволікало їх на якийсь час від телевізора, інтернету. І повірте – їм не головне, відома ця людина чи ні. Головне – що вона до них прийшла. Це діалог, що відбувається у нас із наймолодшими, - це діалог чистоти і правди ».

Газета « Українське Слово », №1-2, 2-15 січня 2013року