Правічний голос землі

Газета « Слово Просвіти », №21 (658), 24-30 травня 2012 р.
Уляна Воліковська
Фото Олександра Литвиненка

За словами генерального директора Центру Світлани Долеско, виставка викликала неабиякий резонанс серед відвідувачів, особливо зацікавилася молодь та іноземні гості.
А все почалося випадково. Юрій Мирко відвідав виставку кераміки, де його увагу привернули світлини різноманітної глини у природному стані. Вона видалася йому красивішою, досконалішою за самі керамічні вироби, що були на виставці. Майстер замислився над тим, що ми поверхово використовуємо ресурси, даровані нам землею. Відтоді Юрій почав досліджувати глину. Згодом до нього приєдналися однодумці Дмитро Білокінь та Сергій Казьмін, яких цікавила музика та керамічні музичні інструменти. Так виникла спільна ідея поєднати звуки землі й повітря. Розпочалася архівна робота. Майстри шукали вже відомі музичні інструменти різних культур, досліджували інструменти з глини, а найцікавіше — створювали власні. Тож на виставці кожен експонат — своєрідна авторська робота. Під час відкриття вони організували імпровізований концерт на оригінальних інструментах, серед них — утар, шивайя, маракаси, дідже- ріду тощо.
Діджеріду — духовий інстру¬мент аборигенів Австралії, який має дуже широкий тембральний діапазон. Він був популярний у 80-х роках XX століття у шаманів. Завдяки цьому інструменту людина входила в транс. Використовують його у духовних школах, щоб досягнути доскона-лості, злитися з природою, для медитації. Діджеріду схожий на сопілку, його створили як прототип містичної райдужної змії.
Є тут і класичний китайський інструмент еюнь (сюань), йому понад 7 тисяч років. За легендою, винайдений він дивним способом із давньої метальної мисливської зброї. Під час полювання давні люди обв’язували мотузкою камінь або шматок глини і кидали його на здобич. Коли камінь летів, то видавав свистячий звук. Людина здогадалася зробити отвори різного розміру, щоб отримати різне звучання.
Найстаріший інструмент колекції — гатам. Він нагадує горщик для води. Його використо¬вують як барабан. Важливу роль відіграють мотузяні підставки круги під глиняними горщиками, які регулюють звук. Тож якщо під керамічний інструмент покласти таку підставку, звук буде дзвінкішим і виразнішим.
Уду — це африканський глиняний барабан-горщик, який видає низький протяжнйй звук. За віруваннями африканців, це мова предків. Також представлена ока- рина — музичний інструмент, притаманний багатьом культу¬рам, зокрема й українській. Ока- рина в перекладі означає “гусе¬ня”, бо форма інструмента нага¬дує голову гусеняти. У глибоку давнину зозулиця використовувалася для поганських обрядів і свят. До речі, у світі, зокрема в Іта¬лії, Австрії, США, традиційно відбуваються фестивалі, присвячені окарині.
Загалом на виставці понад 50 найрізноманітніших модифікацій інструментів. На жаль, типово українських тут немає. Але хлопцям запропонували створити колекцію суто українських музичних інструментів, тож наступна колекція вражатиме.
Газета « Слово Просвіти », №21 (658), 24-30 травня 2012 р.