Діалог Поколіннь

Левко Лук’яненко

22-11-2013

Автор: Лукашук Марія

Зустріч з однією з найяскравіших особистостей сучасного світу Левком Лук’яненком відбулася в Центрі Української Культури та Мистецтва в рамках проекту «Діалог поколінь». В цей день до нас прийшли вчителі історії загальноосвітніх шкіл, які небайдужі до власної справи, до долі України, і які в першу чергу, зацікавлені в достовірності передачі знань своїм учням. Адже хто, як не такі люди, як Левко Григорович, розкажуть, як творилась історія України? Бо ж самі є її творцями.

Кожне слово було простим і зрозумілим, і навіть кільком учням та студентам-третьокурсникам, які крадькома пробрались на зустріч. Безперечно, вони взяли для себе щось корисне. Бо говорили про проблеми молоді, зокрема про зовнішнє незалежне оцінювання – «На що насамперед орієнтуватись вчителю при підготовці учня: на затверджену Міністерством програму чи на достовірні факти, отримані з перших вуст?».

JPEG

В простих, на перший погляд, словах і в щирому відкритому погляді – глибокий зміст і абсолютне відчуття щастя. Ми мали честь поговорити з людиною, яка пройшла через камеру смертників. Людиною з нестримним оптимізмом і жагою до життя, серце якої б’ється в унісон із кожною клітинкою живого організму Української нації.

JPEG

Можемо довго розказувати про свої враження, але найціннішим для вас будуть слова нашого гостя, політичного діяча, дисидента, філософа та письменника, який сам себе називає простим старим козаком:
«Наша з вами проблема полягає в тому, що ми вийшли із комуністичної системи покаліченими, глибоко в психологічному стані. Ми вийшли з вами без національної свідомості і без громадянської активності. Національна свідомість не могла з’явитись у нашого народу через контроль за думками. А що стосується громадянської активності, то вона так само не могла у нас з’явитися, тому що комуністична система обдумано, планово, науково, так би мовити, робила все для того, щоби громадяни Радянського Союзу стали покірними слухняними рабами, одиницями».

«Українець – це за переконанням, не за кров’ю. Це іде із свідомості, а не за народженням. А що таке націоналізм? Це любов до землі, любов до краю, любов до країни, де ти живеш. І тебе тут ніхто не прив’язує, якщо живеш на Україні - то люби Україну, її звичаї, її традиції, мову. Це нас єднає на основі нашої Батьківщини, яку ми любимо, яку ми хочемо бачити кращою».
«Знаєте, коли людина все життя є під впливом однієї ідеології, то вона нікуди не дінеться, вона ту ідеологію засвоює. Бо нам усім вдягли на очі окуляри і зняти їх не можна було. Бо тотальний контроль за думками. Що означає «тотальний»? Це означає, що ні одна книжка, ні одна брошура, ні одна листівка, ні одна газета не могла вийти на Україні без цензора».
«Але в принципі, ми з вами не подолали в собі рабство. Тому ми боїмося влади, ми хочемо їй сподобатися, ми не добиваємося своїх прав, а ми хочемо організувати своє життя способом «не посваритися із начальником». Ось, оце те, що і характерно для більшості старших людей, може і в якісь мірі, може, навіть для середнього покоління. Я хотів би думати, що молодше покоління уже інше».
«Від знання історії залежить власне дуже багато. А імперія робила все, для того, щоб ми не знали своєї історії. Тепер, коли Україна проголосила незалежність, то реально, ми вперше за триста років маємо можливість вивчати свою історію. І це величезне благо».

Також Левко Григорович поділився спогадами про свого батька, який і показував йому всю несправедливість тодішньої влади (коли йому платили 7-8 копійок із рубля, а 92-93 копійки держава забирала собі). Свою вчительку, яка часом казала учням замалювати ручкою історичну постать в підручнику, так щоб видно не було, бо то вже ворог народу. Згадав, як колись приїхав в клуб у Рівненську область, а в дверях – дірка, дошка виламалась. І щоб взяти п’ять цвяхів, шматок дошки і забити її, нікому і в голову не приходило. Сідали і писали заяву в ЖЕК, «бо розумієте, вітер віє, сніг заносить, а не ремонтують. Це не приходило в голову мільйонам».
Велике щастя, що така людина сьогодні присвячує себе тому, що зустрічається, спілкується з людьми – вживу і через свої книги. Робить те, для чого народжена – дає кожному з нас повірити в себе, відчути себе українцем.

Зустріч з Євгеном Сверстюком....

Зустріч з Дмитром Павличко....

Додати коментар


Форум за підпискою

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі. Якщо ви ще не зареєстровані, ви можете зареєструватися

Подключениерегистрациязабыли пароль?