Кримські барви з ароматом кави

Виставка « Кримські барви з ароматом кави » представляє творчий доробок талановитої родини кримських татар Сеіт-Аметових.

31 жовтня -15 листопада 2012 року.

Насолоджуватися мистецтвом і... кавою – хіба це не чудово ? Такий сюрприз підготувала своїм гостям родина митців Сеіт-Аметових із Криму. До Центру Української Культури та Мистецтва вони привезли не тільки картини, батик, вироби з кераміки та гобелени з вовни, а й справжні мідні джезви для приготування запашного напою. Ну а замість роялю у кущах, тобто у підсобці, стояла раритетна електроплитка, на якій наші герої варили каву.

Отож, неквапливо походжаючи із філіжанками, всі охочі могли роздивитися чарівні пейзажі, автором яких є найстарший представник династії, 74-річний Амет Сеіт-Аметов

Живопис, акварелі, пастель, графіка, виконана сангіною та олівцем – ці роботи є своєрідною стежкою, що веде до дорогих серцю місць... Ось вражає своєю величчю мечеть у Самарканді, ось краєвиди Ташкента – саме туди маленький хлопчик був депортований разом із родиною у 1944-му році. Рідний Крим художник побачив тільки через 45 років. Тоді й народилися на світ напрочуд ліричні « Зима у Чуфут-Кале », « Вечір в горах », « Ханський палац », « вуличка в Гурзуфі », « Весна в Бахчісараї ».

Картини, тільки на тканині створює й донька митця Ельміра Сеіт-Аметова. Вона працює у техніці гарячий батик, фарби в якому розмежовують за допомогою розплавленого воску. Втім, такий складний процес малювання аж ніяк не обмежує уяву автора.

Ельміра – неабияка фантазерка : на її яскравих полотнах плавають чудернацькі риби усіх кольорів веселки, літають дивовижної краси птахи і ростуть, інколи догори дригом, казкові дерева. Усі ці елементи майстриня переплітає у складний візерунок, що нагадує традиційні орієнтальні орнаменти. Трапляються у Ельміри й цілком земні сюжети : пастух з баранчиком, веселий музика, товстун у строкатому узбецькому халаті, котрий обідає, сидячи на килимі.

Мистецтво батика молода жінка, котра до того писала картини й ілюструвала дитячі книжки, опанувала п’ять років тому у варшавській Академії мистецтв, де навчалася за стипендіальною програмою Міністерства культури та освіти Польщі. А потім доля закинула талановиту кримчанку, яка вирішила вдосконалювати свою майстерність, аж на острів Ява !
–Я завжди цікавилася культурою Індії та Індонезії, – говорить Ельміра. – Особливо мені подобалося національне вбрання цих народів, зроблене у техніці батик. От я й вирішила пізнати всі тонкощі та секрети цього старовинного мистецтва на батьківщині батика. Неймовірно : навіть вивчивши безліч прийомів, ти ніколи не знаєш, який візерунок у тебе вийде, які будуть кольори. Малюючи на шовку можна досягти непередбачуваних ефектів. В цьому вся магнетичність батика ! До того ж сам шовк наділений неабиякою енергетикою, він живе і дихає !

Брат майстрині, кераміст Абдюль Сеіт-Аметов теж заряджає свої роботи позитивом. І обов’язково додає до авторських виробів з кераміки тепло своєї души. Деякі глечики та куманці з вигнутими боками та тонесенькими таліями навіть нагадують чарівну лампу Алладіна. Здається, потреш її легесенько долонею – і вилетить могутній джин...

– Кажуть, що Всевишній зліпив людину з глини і вдихнув у неї душу, - каже Абдюль. Поєднання в гончарстві чотирьох стихій – вогню, води, повітря і землі – завжди збуджувало людську уяву. Мабуть тому в народі про гончарів створювалося так багато міфів і легенд. А ось те, що глина, з якої виготовляється гончарні вироби, має цілющі властивості — цілковита правда. Вона благотворно впливає на організм людини, тому гончарі, приміром, ніколи не скаржаться на хворі руки. Глиняний посуд, зроблений з екологічно чистих матеріалів, зберігає корисні властивості їжі. Красивий, легкий і зручний, він підкреслює справжній смак продуктів. Тому страва з глиняного посуду навіть смакує по-іншому.

Сама техніка гончарства за століття і навіть тисячоліття не втратила своєї первісності, автентики, чистоти в роботі з матеріалом, – каже заслужена артистка України Анжеліка Рудницька.

– На мою думку, гончарство дещо втратило свою пряму функціональність і зараз поступово переходить у категорію раритетних видів художньої кераміки. Із суто ремісничої праці воно стає одним з засобів вираження думок та ідей майстра.

Дружина Абдюля — Ірина Тесленко свої творчі задуми втілила не тільки у кераміці, а й у тканих гобеленах та роботах з валяної вовни. Пухнасті композиції з геометричними орнаментами дещо нагадують традиційні карпатські ліжники. От тільки за розмірами вони знано менші. Втім, майстриня переконана, що навіть крихітна авторська робота здатна зігріти оселю своїм теплом. Бо тепло це йде від самої душі майстра...

Дві ліричних пісні подарувала гостям Емілія Аблаєва, кримськотатарська співачка в жанрі фольклору та опери.

Виставка триває до 15-го листопада.

Приходьте до нас !

Адреса Центру Української Культури та Мистецтва :
Україна, м. Київ
вул. Хорива, 19-В
ст. м. Контрактова площа
(вихід з метро в бік Верхнього і Нижнього Валів)
Час роботи виставкового центру :
Пн.-Пт. – 10:00 – 19:00 Сб. – 10:00 – 18:00

Набагато більше фотографій можна подивитися у фотоальбомі, якщо натиснути ТУТ